Цікаві факти про літературу

Література — цікаві факти

Існує художня, релігійна, філософська, наукова, публіцистична література. Представляємо цікаві факти про літературу.

Книги

  1. Бестселер Маргарет Мітчелл – «Віднесені вітром» є єдиним її твором. На написання роману пішов десяток років. Після заміжжя Маргарет дуже сумувала за роботою журналіста, що й дозволило з’явитися на світло цьому твору. Нудне життя домогосподарки розбавила творчість.
  2. Дуже цікавий факт, який лежить на поверхні, але не привертає особливо багато уваги. Назви книг, у різних частинах світу підписуються по-різному. У західній частині Європи й Америки корінці підписуються зверху вниз. Це, насамперед питання зручності, коли книг було мало, назви видань, що лежать у стопці, повинні були читатися максимально зручно. У нас же, у Росії й, по більшій частині, у східній Європі, книги прийнято підписувати знизу нагору. Робиться це теж для зручності, при такому розташуванні тексту простіше сприймати назва, коли книга стоїть на полці.
  3. У двохтисячному році виходить книга з досить цікавою назвою. Фредерік Бегбедер назвав свій роман по-особливому – «99 франків». Саме таку ціну на книгу рекомендували до продажу. Цікавість даного факту полягає в тому, що коли ця книга виходила в інших країнах, назва мінялася відповідно до курсу валют. «39,90 марок», «99,9 футів» або «999 ієн».
  4. Реклама – невід’ємна частина нашого життя. Уперше платну рекламу почали розміщати у Франції, у першій газеті, схожій на сучасні. Це «La Gazette», газета, яка мала величезне значення й редагувалася самим королем Людвігом ХIII
  5. Усіма улюблені шедеври Олександра Дюмы написані не повністю ним. Доведено, що він часто використовував допомогу в розвитку сюжету й багатьох ключових моментів. Найвідоміший у цьому плані людей – Огюст Маке. Саме він придумав сюжет для твору «Граф Монте-Крісто» і вніс значні корективи в «Три мушкетери».
  6. Читали Вірджинію Вульф? Якщо ні, то можливо вас зацікавить його творчість, якщо врахувати факт того, що всі свої книги вона писала стоячи.
  7. Ні для кого не секрет, що Марина Цветаєва й Борис Пастернак листувалися віршами. Зустрілися вони тільки через багато років після початку листування, у Москві.
  8. Читаючи Франца Кафку, багато зауважують недосказаність наприкінці романів. І це дійсно так. Його знамениті романи «Америка», «Замок» і «Процес» явно недоговорені. І якщо, як мінімум, двом творам це тільки йде на користь, то незакінченість твору «Америка» викликає багато запитань.
  9. Мало хто знає, але Олександр Волков став письменником через те, що він хотів попрактикуватися в англійській мові. Математик по освіті, він почав вивчати англійську мову й, щоб краще її розуміти, вирішив зайнятися перекладом американської казки письменника Френка Баума «Мудрець із країни Оз». Захоплююча історія сподобалася й майбутньому авторові і його дітям, а також стала поштовхом до того, що Олександр почав додавати якісь подробиці від себе. Це й послужило початком його письменницької кар’єри. У світ пізніше вийшло багато інших казок про Чарівну країну, у тому числі «Чарівник смарагдового міста».
  10. Про особливості назви ми вже говорили, а от про унікальність тексту книг, ще ні. «La disparition» — французький роман, який належить Жоржу Перек, змусив помучитися не одного перекладача. Коли в 1969 році світ побачив книгу, у якій повністю була відсутня найбільш вживана у Франції буква «е», усі були заінтриговані. Але в Росії насолодитися новинкою змогли тільки в 2005 році, коли Валерій Кислов опублікував російський переклад під назвою «Исчезание». Якщо до цього на інших мовах зберігалася відсутність букви е, то в російському перекладі, усунули букву «о», як найбільш вживану в російській мові.
  11. Багато поетів недолюблювали Маяковського через те, що він одержував у декілька раз більше грошей, за вірші такої ж довжини, що й у них. Маяковська драбинка, що збільшує кількість рядків дозволяла поетові отримувати більший гонорар, адже на початку ХХ століття письменникам часто платили не за кількість символів, а за кількість рядків.
  12. Коли мова заходить про збільшення оплати за рахунок винахідливості автора, у голову приходить Маяковський і його знаменита «драбинка». Однак є не менш цікавий приклад – Дюма і його персонаж, який відповідав на всі питання односкладово. Письменникам, як і поетам, платили за рядок. Не дивно, що Олександру довелося піти на хитрість, щоб збільшити свій гонорар. У книзі Грімо, слуга Атоса, говорив тільки «так» або «ні». Цікаво, що в продовженні книги, яке вийшло у той час, коли платити сталі за слова, слуга став говорити набагато більше.
  13. Повертаючись до теми передбачень, Артур Конан Дойль зумів описати методи криміналістики, які ще не використовувалися в його час. Тут можна сказати, що в деяких моментах він подав приклад правоохоронним органам. Надавати на місці злочину більше уваги слідам і використовувати в якості доказів навіть сигарети й попіл, стали саме після того, як ці метод знайшли відображення в практиці Холмса.
  14. Читаючи «Злочин і покарання» Достоєвського, можна звернути увагу на те, як чітко вимальовується з його слів картинка Петербурга. Створюється відчуття, що ти ходиш поруч із головним героєм по цих вулицях, повз байдужих людей. А коли Розкольников опиняється біля своєї схованки, можна відчути самотність, що розсипається в повітрі. Це неспроста. Сам автор підтвердив, що використовував реальні місця в російській столиці, відтворюючи їх з топографічною точністю.
  15. У знаменитого барона Мюнхгаузена був прототип. Ще зовсім юним він виїхав у Росію, і якийсь час служив там пажом. Зумів зробити військову кар’єру й повернувся в рідне німецьке містечко у званні ротмістра. Кажуть, що після повернення, він розповідав багато дивних історій: про вишневе дерево на оленячій голові, про вовка, якого запрягли в санки. Потім йому приписали ще багато інших історій. Так з’явився всім відомий і всіма улюблений літературний персонаж у літературі.
  16. Робити бізнес на порожньому місці потрібно вміти. Компанія Harmony Books, після фрази Бернарда Шоу про те, що із собою на незаселений острів він би взяв лише 5 книг з порожніми аркушами, випустила саме таку книгу. Причому вона змогла знайти свого покупця, і, згодом, декілька разів була перевидана. Комусь сподобалися 192 порожні сторінки.
  17. Ентоні Берджесс, автор антиутопії «Пружинний апельсин», ввів у ступор російських перекладачів, не менше, ніж у свій час Жорж Перек, і його повна відсутність букви е. Письменник взяв за основу для свого книжкового сленгу російську мова. Він назвав жаргон Nadsat, від закінчення числівників у вихідній мові («надцять») і запозичив для нього деякі слова, наприклад, droog, що означало друг. Люди, які перекладали дану роботу, вирішили зробити із цим по-різному – хтось переклав англійські букви на кирилицю, а хтось залишив все як є.
  18. Неодноразово при житті Булгаков звертався до Гоголя, як до вчителя, просячи вкрити його своєю шинеллю. Якщо зіставити ці слова з одним випадком, можна сказати, що прохання було виконано. Коли цвинтар, на якім був похований метр вітчизняної літератури, було вирішено забрати, камінь на місце нового поховання не перевезли й могильний камінь Івана Васильовича, був перенесений на останню обитель Булгакова.
  19. Своїм непостійним відношенням до морської фауни, у тому числі до акул, Пітер Бенчлі викликає багато питань. Він написав роман «Щелепи», який згодом удостоївся екранізації Стівена Спілберга. Однак в останні роки свого життя автор став захищати акул і екосистему морів і океанів у цілому. Він випустив декілька робіт, що засуджують страх і негативне відношення до цих морських істот.
  20. Образ, хлопчика, який ніколи не подорослішає, з’явився в Джеймса Баррі не випадково. Він присвятив його своєму братові, який помер у юному віці, до того, як відсвяткував свій чотирнадцятий день народження. У серцях родини він назавжди залишився маленьким хлопчиком, якому ми, властиво, зобов’язані появою Пітера Піна, улюбленця дітей і дорослих.
  21. Наступний факт, можливо, переверне ваш світогляд, але бабка (стрекоза) зі знаменитої байки, насправді була іншою комахою. Про це можна задуматися на рядках «Літо червоне проспівала». Як відомо, бабки не видають звуків, тим більше не співають. Насправді головна героїня твору Крилова – коник. Просто раніше назва «бабка» служила для позначення відразу декількох комах.
  22. Невинні й милі дитячі казки Братів Грімм і Шарля Перро насправд були перероблені із жорстоких народних казок. Сюжети їх казок виникли в середньовічні часи. Червона шапочка ставати їжею для вовка. Русалочка замість щасливого фіналу отримує смерть, перетворившись у морську піну. У дитячій літературі не може бути поганого кінця, тому казки були перероблені.
  23. Будь-який фантаст попереду всієї планети. Не відставав від цього й Станіслав Лем. Поляк написав цілий збірник розповідей, які були рецензіями на неіснуючі книги. Вигадані були й сюжети, і автори.
  24. Немає межі талантам, особливо американським. В 1802 році Тім Декстер написав досить своєрідну книгу. Головною її особливістю була повна відсутність яких-небудь розділових знаків. Обуренню подібним форматом не було межі, на що автор у новому виданні додав спеціальну сторінку із загубленими знаками й запропонував читачам розставити їх так, як вони цього хочуть.
  25. Незважаючи на сьогоднішню популярність імені Світлана – воно ніколи не було слов’янським. Уперше таким іменем була названа героїня романсу Востакова, а після того, як в 1813 році у світ вийшла Жуковська «Світлана», це ім’я стало популярним.
  26. Фраза «повернемося до наших баранів» стала крилатою завдяки старій середньовічній комедії. Її сюжет полягав у тому, що пастух украв баранів в однієї багатої людини. Закінчилася ця справа судом, на якому сукнороб вічно посилав багато докорів убік адвоката пастуха. Реакція судді в цьому випадку була незмінна: «Повернемося до наших баранів».
  27. Готи виявилися цінителями культури. При нападі на Афіни в 267 році загинуло багато жителів цього міста, але книги залишили цілими.
  28. Найцікавіша реакція на присудження Нобелівської премії з літератури, належить Бернарду Шоу. В 1925 році він пояснив рішення Нобелівського комітету, як нагорода йому за те, що цього року мир не побачив нової книги й радий цьому.
  29. Люди старшого покоління із повагою ставляться до твору «Війна і мир» Лева Миколайовича Толстого, чого не скажеш про представників молоді, які на дух його не переносять. Але що скажуть люди, якщо довідаються, що відношення автора до своїх творів є ближчою до думки сучасних школярів? Факт цей підтверджений листуванням. У сімдесятих роках ХIХ століття всесвітньо відомий письменник дивувався, чому люди люблять його за такі «дрібниці», як «Війна і мир»? Саме таким питанням задавався автор у переписці з Фетом і радів, що більше подібного він писати не буде.
  30. Справжнє ім’я Корнія Чуковського – Микола Васильович Корнейчуков.
  31. Цілком можливо, що Франц Кафка міг залишитися невідомим нікому автором, який опублікував при житті лише кілька розповідей. Важка хвороба підкосила його раптово й сильно вплинула на розум. Він просив Макса Брода, який був його найкращим другом, спалити всі його романи. Але після смерті письменника товариш зробив по-іншому, він не тільки віддав усі роботи покійного у видавництво, але й усіляко сприяв їхньому просуванню.
  32. Одного разу, ефір на радіо створив небувалу паніку серед усього населення Америки. Джерелом усьому послужила книга Герберта Уеллса «Війна світів». 30 жовтня 1938 року, в ефірі зачитали у вигляді пародії репортаж з місця вторгнення інопланетян. Деякі жителі всерйоз сприйнялий цю інформацію, паніка панувала скрізь — на дорогах і телефонних лініях. Надходило багато повідомлень про те, що були помічені космічні кораблі й марсіани. Загальне помутніння зайшло так далеко, що переконати всіх у тому, що загрози немає, змогли тільки через шість тижнів після невдалого ефіру.