Цікаві факти про Роберта Коха

Роберт Кох — цікаві факти

Роберт Кох – вчений-мікробіолог. Він відкрив збудників сибірської виразки, холери, туберкульозу. Представляємо цікаві факти про Роберта Коха.

Портрет

Дитинство

Народився Роберт Кох 11 грудня 1843 року в місті-курорті Клаусталь Нижньої Саксонії (Німеччини). Батько майбутнього генія був гірничим інженером, працював у шахтному управлінні. Вуглевидобуток був основною галуззю регіону.

Герман Генріх Роберт Кох був третьою дитиною, а всього в сім’ї було тринадцять дітей. Хлопчик з раннього дитинства любив спостерігати за природою, збирав і колекціонував рослини, комах, мінерали. Роберт мріяв відвідати далекі країни, здійснити навколосвітню подорож.

Дід Роберта по матері-головний інспектор Ганноверського Королівства, освічена людина. Він був натуралістом-любителем і вплинув на розвиток інтересів хлопчика в дитинстві.

Освіта

Навчання Роберту давалося легко. У початкову школу вступив віці чотирьох років, він вже вмів читати і писати. Після закінчення гімназії вступає до Геттінгенського університету на факультет природничих наук. З цим навчальним і науковим закладом пов’язували свою діяльність понад 40 нобелівських лауреатів.

Протягом двох семестрів юнак вивчав біологію та інші природничі науки, він дуже цікавився медициною і перевівся на медичний факультет. Через рік навчання на факультеті йому як кращому студенту була вручена щорічна премія за наукову працю.

У 1866 році Роберт Кох закінчив університет. Він не забув свою мрію про далекі країни, про кругосвітню подорож, і багато разів намагався влаштуватися судновим лікарем або служити у військово-санітарному управлінні. Але це йому не вдалося. Він продовжив навчання з практичної медицини в Берліні, в клініці «Шаріте».

Наука

1867 році одружився на Еммі Фрац. Через два роки він отримав місце асистента в психіатричній клініці міста Раквіца.

У 1870 році доктор Кох йде добровольцем на розпочату франко-прусську війну в якості лікаря польового госпіталю. На практиці він набуває досвіду не стільки військового хірурга, скільки лікаря, що займається лікуванням хворих на холеру, черевним тифом та іншими інфекціями. Через два роки він починає працювати повітовим санітарним лікарем у місті Вольштейні. Там була та ж рутинна робота і відчуття безпорадності перед такими інфекціями, як дифтерія, туберкульоз, пневмонії. Оскільки невідомі причини захворювань, складно і лікувати людей. У примітивній домашній лабораторії Роберт Кох проводив дослідження, він шукав причини недуг. Дружина подарувала на день народження мікроскоп.

Кох в лабораторних умовах виділяє бацилу сибірської виразки, визначає епідеміологічні характеристики хвороби. Доведено мікробна природа захворювання. У 1876 році вчений опублікував результати досліджень, він стає відомим. Розробляє власні методики досліджень: створює нові поживні середовища для вирощування мікробів, підбирає барвники для обробки препаратів. Доктор Кох впровадив у практику мікрофотографію бактеріальних культур.

Дослідження

У 1880 році Роберт Кох стає радником Імперського відділу охорони здоров’я в Берліні. Він створює кращу для того часу лабораторію, залучає кваліфікованих фахівців. Вчений приступає до вивчення «головного вбивці» того часу – туберкульозу. Вважалося, що туберкульоз – це спадкова хвороба. Саме цим пояснювали часті захворювання всередині сім’ї. Щоб довести інфекційну природу туберкульозу і не наражати на небезпеку інших дослідників, Кох поодинці, без допомоги колег працює в лабораторії. Протягом 8 місяців доктор Кох шукає збудника хвороби, він зумів на одному з препаратів розгледіти злегка вигнуті палички синього кольору.

24 березня 1882 вчений доповідає про результати своїх досліджень на засіданні Товариства фізіологів у Берліні. На честь першовідкривача мікобактерії стали називати бацилами Коха.

Через рік, перебуваючи в Індії та Єгипті під час епідемії холери, Кох визначає причину хвороби – холерний вібріон. Бактерію називали » кома Коха»

У 1885 очолив Берлінський гігієнічний інститут.

У 1905 році за «дослідження і відкриття, що стосуються лікування туберкульозу», Роберт Кох удостоєний Нобелівської премії з фізіології і медицини.

На основі відкриттів вченого були розроблені методи боротьби з туберкульозом, холерою, сибірською виразкою, черевним тифом, малярією, сонною хворобою і бубонною чумою.