Цікаві факти про скрипку

Скрипка — цікаві факти

Скрипка — музичний інструмент, що користується особливою любов’ю за вишуканий зовнішній вигляд і неповторний тембр, близький за звучанням до голосу людини, але більш багатогранний і яскравий. Скрипка заслужене має ім’я «королева оркестру». Представляємо цікаві факти про скрипку.

Музикант

Історія

Інструмент схожий на сучасну скрипку з’явився в XIV столітті і вважався народним. Визнання у дворян скрипка одержала в 1560 році, коли майстер Аматі отримав замовлення на 24 скрипки для придворних музикантів імператора Карла IX.

Суперником Аматі був інший майстер скрипкових справ – Гаспаро де Соло. Історики сперечаються про те, хто ж з них автор образа сучасної скрипки. Деякі ж уважають, що першим у цьому був учитель Аматі Гаспаро Бертолотті. З майстерень Гварнері й Страдиварі вийшли не менш прекрасні екземпляри скрипок.

У руках музикантів-віртуозів скрипка знайшла небувалу славу – Паганіні, Тартіні, Лоллі. Особливе місце цей інструмент зайняв у творчості композитора Вівальді. Його твори для скрипки входять у світову колекцію класичної музики.

Звук

Якщо композитор хоче донести до глядачів почуття головних героїв опери або балету, передати їхні характери він пише основну партію саме для скрипки. Її звук може бути одночасно м’яким і сильнильним, швидким і спокійним.

У кожної скрипки свій неповторний голос. Тембр її звучання залежить від якості інструмента, набору струн і рівня підготовки виконавця. Ідеальний збіг усіх умов народжує шедеври музичного мистецтва.

Інструменти

Застосування й репертуар

У складі симфонічного оркестру майже третину займають скрипки. Скрипка прекрасна в сольних партіях. Її головна перевага – широка різноманітність звуків і не менш багата палітра їх відтінків.

Найпоширеніший ансамбль за участю скрипки – струнний квартет у складі двох скрипок і альтальта. Багато творів у різних стилях написано для цього квартету. А концерти для скрипки з оркестром стали світовою класикою.

На початку XX століття скрипаль Джо Венутіі вперше виконав на скрипці джазові композиції.

Конструкція

Для створення скрипки потрібно зібрати разом понад 70 деталей з різних порід дерева.

Традиційні породи дерев для скрипки:

  • ялина резонансна для верхньої деки
  • клен для завитка, нижньої деки й шийки
  • цінна деревина, вільха, липа, хвойні для обручиків
  • чорне дерево для грифа
  • хвойні для клоців
  • самшит, чорне або рожеве дерева для підборідника, ґудзика, колок

На класичній скрипці кріпляться чотири струни. Іноді ставиться п’ята альтова струна. Для струн використовують жили, шовк або метал.

Хто з майстрів виготовив скрипку, можна визначити за окремими деталями. Неповторною же деталлю – «розписом майстри», уважається завиток.

Велике значення майстра надавали лаку для покриття інструмента. Від його якості залежить довголіття скрипки й якість її голосу. Склад лаку зберігався майстром у найсуворішому секреті. Іноді учні так і не довідувалися точного складу лаку.

Повнорозмірна скрипка має загальну довжину 60 сантиметрів, довжина корпуса – 35 сантиметрів, вага від 300 до 400 грамів. Для дітей випускають інструменти від 32 до 43 сантиметрів.

Для гри на скрипці використовують смичок – дерев’яну тростину з натягнутим уздовж кінським волосом, натертого каніфоллю для кращого звуку. Довжина смичка 75 див, вага – 60 грам.

Сьогодні музиканти використовують як класичні інструменти так і электроскрипки. Але як би скрипка не виглядала, її звук продовжує вражати слухачів красою й силою.

Музика

Гра на інструменті

Для отримання звуку струни притискаються до грифа пальцями лівої руки. У правій тримають смичок і водять ним по струнах. Від сили притиснення струн і способу ведення смичка залежить висота, характер і тембр звуку.

Діапазон скрипки — від соль малої октави до четвертої октави.

Флажолети – при несильному натисканні на струни утворюються звуки схожі на звучання флейти.

Тремоло – швидка зміна двох звуків або повторення того самого звуку, що викликає ефект тремтіння.

Коль леньо – постукування деревом смичка по струні створює сухий звук.

Рикошет – кидок смичка на струну з відскоком.

Піццікато (підсікати) – гра без смичка – щипком струн пальцями.

Для виконання ліричних творів скрипалі користуються сурдиною – гребінцем із дерева або металу для пом’якшення звучання.

Одночасно на скрипці можна брати дві ноти на сусідніх струнах, при більшому тиску смичка – три ноти. По черзі, але з великою швидкістю можна взяти три, а то й чотири ноти.

Для освоєння інструмента потрібно багато часу й старання. Скрипаль повинен мати високу чутливість пальців і багату м’язову пам’ятть. З віком шанси стати віртуозом зменшуться. Чутливість пальців зрілої людину менша, ніж у молодої, а тренування м’язової пам’яті вимагає більшого часу. Тому краще навчання починати у віці від п’яти років або раніше.

Цікава інформація

  1. Біля 170 калорій на годину витрачається під час гри на скрипці.
  2. На скрипковий смичок натягнуто до 200 волосків.
  3. Повністю відтворити звучання скрипки за допомогою апаратури неможливо.
  4. До 1750 року в Італії для скрипкових струн використовували овечі кишки.
  5. Перший твір для скрипки в 1620 році написав композитор Маріні.
  6. Ейнштейн вмів грати на скрипці.
  7. Найціннішими визнані інструменти Гварнері і Страдіварі. За скрипку Гварнері в 2010 році заплатили 18 мільйонів доларів. А кожна зі збережених скрипок Страдіварі унікальні за будовою і звучанням. Середня ціна на скрипки Страдіварі біля 4 мільйонів доларів.
  8. Вершиною техніки гри вважається «Політ джмеля» – з опери «Казка про царя Салтана» Римського-Корсакова. Скрипалі всього світу змагаються на швидкість його виконання. Д.Гарретт встановив рекорд, виконавши фрагмент за хвилину й 6,56 секунди.
  9. Хороші сучасні скрипки мають краще звучання, ніж інструменти, виготовлені Страдіварі.