Цікаві факти про циганів

Цигани — цікаві факти

Сінті, ром, рома, ромали, мануш, калі — самоназви народу, який ми називаємо циганами. Це декілька десятків народностей, які мають схожий спосіб життя, традиції. У стародавні часи цей народ жив на території Індії. Незважаючи на те, що вони розселилися на всіх континентах і живуть серед різних народів, вони намагаються зберегти національну ідентичність. У Європі їх біля 10 мільйонів, їх важко порахувати, тому що вони часто переїжджають із місця на місце, та й паспортів часто не мають (хоча зараз хочуть впровадити циганський паспорт без прив’язки до території). Національний день – 8 квітня. Представляємо цікаві факти про циган.

Артисти

Історія

Циган багато людей уявляють як бродяг. Але серед них було багато високоосвічених людей. У них є власна художня культура, література.

Цей народ має східну й західну гілки. Східна гілка сформувалася на території Персії, західна — на території Східної Римської імперії (Візантії), вони себе називають роми (напевно, ця назва означала «римяни») і калі (у перекладі це слово позначає «смагляві»). У Візантійській імперії їх називали єгиптянами, можливо через те, що багато циган, як і багато прибульців з Єгипту, були цирковими артистами. Оскільки західна гілка сформувалася на території Європи, вони є європейцями, хоча й з індійським коріннями.

Східних циган почали називати циганами лише в ХIX столітті, коли європейці, познайомившись зі східною гілкою цього народу, помітили їхню зовнішню схожість, а також подібність культури з ромами, які жили в Європі.

Циганські мови мають багато спільного із санскритом. Вважається, що вони є нащадками аріїв і корінного населення, яке населяло Індію до приходу аріїв — дравідів.

Осілі

За припущеннями істориків, групу індусів чисельністю приблизно в одну тисячу людей в VI столітті подарував індійський правитель перському правителеві. Через декілька століть їх чисельність збільшилася й вони поступово рухалися на захід, досягши в IX столітті кордонів Візантії. Та частина, яка залишилася в Персії, почала селиться в країнах на схід від цієї країни, у такий спосіб вони поступово досягли Індії.

Коли візантійські землі завоювали османи, цигани, будучи християнами, розселилися по європейських країнах.

Невелика група циган, що залишилися на території Османської імперії, прийняла іслам, але зберегла багато християнських традицій. Наприклад, сербські цигани-мусульмани роблять паломництво в католицьку церкву Ніша на свято Успіня Богородиці, також як прочани вони відвідують православний монастир у Джюнісе, можуть відвідувати інші християнські святині, моляться Діві Марії.

Спочатку у Європі до циган ставилися з подивом. Але через декілька десятиліть після їхньої втечі із захопленої османами Візантії європейські держави почали приймати закони, згідно з якими цей народ повинен був вигнаний із країни. Прості люди добре відносилися до циган, інквізиція їх не переслідувала, гоніння йшли від світської влади, яка хотіла відгородити народ від людей, які вели бродячий спосіб життя. І справа не тільки в цих заморських прибульцях, яких у Європі, як і у Візантії, іноді називали «єгиптянами», у середні віки й у новий час світська влада намагалася боротися з людьми, які не хотіли вести осілий спосіб життя, оскільки бродяги часто заробляли крадіжками, шахрайством, і іншими незаконними способами. Також влада європейських країн часто боролися із бродячими артистами, адже їх виступи не завжди відповідали моральним принципам.

У ХVIII столітті влада європейських держав стала терпиміше відноситися до ромів, рівень злочинності серед циган знизився, вони стали сприйматися як звичайні громадяни.

У Росії та Україні

У Росію цигани прийшли близько трьохсот років тому. Вони отримали дозвіл на проживання в Російській Імперії від імператора. Цигани стали називати себе русска рома, сьогодні це найбільш численна циганська національність. Крім «русска рома» у Росії та Україні проживають інші циганські народності – серви (так називають себе українські роми), влахи, урсарі, ловарі, келджрари (котляри). Назви народностей говорять або про професію, якими займалися роми, або про країну, з якої вони прибули.

Роми намагалися носити одяг, характерний для країни, у якій вони проживали. Циганський костюм придумали в ХIХ столітті келдерари (етнічна група, що прибула в Росію й Україну з Румунії, в Україні й Росії вони називають себе котлярами). Різновид костюма, який ми бачимо в артистів, придумали русска рома.

Російське та українське розмовне слово «лаве», що означає гроші, походить із циганської мови, у якій означає гроші. Циганське походження мають слова стирити (вкрасти), хавати (їсти), лабати (грати на музичному інструменті), чувак (хлопець).

Табір

Традиції

Традиційні сфери діяльності — мистецтво (ювелірне ремесло, вышивка), торгівля, конярство, ремесла (у стародавні часи вони були ковалями, виготовляли цеглу, плели кошики).

У зв’язку з кочовим життям цигани часто живуть в антисанітарних умовах, але вони ніколи не хворіють на проказу, можливо, вони мають вроджений імунітет до цієї хвороби.

Цигани не люблять воювати, але служити в армії не відмовляються. Під час Другої Світової війни багато циган служило в армії СРСР. Їхню участь у бойових діях іноді називають війною «Аріїв проти арійців». Перебування в складі регулярної армії СРСР і в радянських партизанських загонах були вимушеними для циган, але вони були в деякій мірі відповіддю німецьким фашистам, які влаштували в Європі «Циганський Холокост» (його ще називають Калі Траш, Параімос, Самударіпен), у ході нацистських репресій загинуло біля 150 тисяч європейських ромів.

Більшість циган веде осілий спосіб життя. Серед них є письменники, вчені, музиканти, спортсмени, представники інших професій. Цих людей часто вважають кочовими, хоча тільки біля одного процента циган, що проживають у Російській Федерації, кочує.

Своїх лідерів «циганськими баронами» роми називають в останні десятиліття, цей термін з’явився після виходу в 1885 році оперети Іоаганна Штрауса «Циганський барон». Самі роми свого лідера називають «ром баро», баронів у них немає, оскільки немає спадкоємних аристократичних титулів взагалі.

Роми намагалися мати довге волосся. Волосся обстригали тим, кого виганяли із громади. У наш час традиції носити довге волосся дотримується не так строго, але цигани до сьогоднішнього дня уникають коротких стрижок.

Мова схожа на хінді, цигани можуть дивитися індійські фільми, розуміючи окремі слова.

Небажані професії – двірник, робочий на фабриці, журналіст.

Людей, у яких предки були циганами, називаються романо рат. Вони можуть не вважати себе ромами, але циганська громада зберігає за ними приєднається до неї, якщо вони виявлять на це бажання.

Святий
Блаженний Сеферіно Хіменес Малья

 

У ромів є свій святий. Блаженний Сеферіно Хіменес Малья був католицьким священиком, його разом з іншими священнослужителями вбили республіканці в роки громадянської війни в Іспанії. В 2004 році в Італії була відкрита Церква Блаженного Сеферіно, яка не має ні даху, ні стін. Напевно, це є символом волі, яку мають цигани, ведучи кочовий спосіб життя.

Сережка в одному вусі говорить про те, що циган є єдиним сином у сім’ї.

Цигани досить строгі зі своїми дітьми. Жінка, що добре виховує своїх дітей, у ромів користується загальною повагою.

З вищих навчальних закладів віддають перевагу інститутам культури, туристичним інститутам. Але серед циган є наукові діячі різних напрямків – біологи, хіміки, етнографи, інженери.

Під час свят не прийнято сильно напиватися. Часто на торжествах чергують молоді люди, які повинні запобігати конфліктам, що можуть виникнути внаслідок надмірного вживання алкоголю. Молодим забороняється пити в присутності старших.