Цікаві факти про християнство та Ісуса Христа

Християнство та Ісус Христос — цікаві факти

Християн у світі більш як два мільярда людей. Християнські общини є у всіх країнах світу, навіть у тих, де християнство заборонено. Представляємо цікаві факти про християнство.

Голгофа

Церква

У середньовічних церквах могли знаходитися всі, навіть прокажені. Для прокажених обладнали спеціальні кімнати, в яких було спеціальне віконечко — агіоскоп. Крізь нього хворі проказою люди могли бачити літургію і приймає причастя.

На рубежі I століття нашої ери римляни проводили у Палестині перепис населення. Усі жителі повинні були повернутися до місць, де вони народилися. Марія та Йосип жили у Назареті, їм довелося їхати біля 150 кілометрів, щоби прийняти участь у переписі населення.

Храм Гробу Господнього в Єрусалимі належить одночасно шести християнським конфесіям — католицькій, греко-православній, сирійській, коптській, вірменській та ефіопській.

Антисеміти часто говорять, що євреї розп’яли Христа. Євреї не розпинали Господа, його розп’яли римляни. Навіть натовп, який складався з євреїв і кричала «Розіпни Його», не міг бути більшим, ніж декілька десятків чоловік, оскільки, як з’ясували археологи, дворик Понтія Пилата був дуже маленький. Іноді християнам кажуть — ти зробив щось погане, згрішив, а називаєш себе християнином. Християнин не безгрішний, він настільки ж грішний, як і будь-яка інша людина. Відмінність християнина від нехристиянина у тому, що християнин приймає милосердя — він може сповідатися і прийняти причастя, таким чино він виліковуєтьс від ран, які йому дає гріх. Той, хто не хоче милосердного відношення до себе, ходить з ранами від гріха, які нікуди не діваються.

Марія

 

Всі апостоли померли мученицькою смертю, крім апостола Івана (він написав Євангеліє від Івана, Об’явлення від Івана Богослова, три послання, ці твори входять до складу Євангелія). Апостол Іван помер від старості, хоча прожив важке життя, зокрема багато років провів на засланні на острові Патмос.

Апостол Павло був римським громадянином. Йому відрубали голову, оскільки для римських громадян інша форма страти не застососувалася.

Християнство — це релігія не тільки віри, а й дії. Мало просто молитися і виконувати церковні обряди. Робота, спрямована на покращення оточуючого світу (це може бути просто чесна робота на своєму робочому місці), допомога ближньому — вклад не тільки в суспільство, але і в Христянську Церкву.

Християнин може вважатии себе християнином, якщо він хрещений, раз на тиждень (бажано — у неділю) і по церковним святам відвідує Літургію, сповідається і причащається хоч би раз на рік (у католиків — хоч би три рази на рік). Якщо просто людина раз на рік приходить освячувати паску, на жаль, це не християнин, це людина, яка лишень дотримується християнських традицій.

Християни можуть займатися місіонерською діяльністью серед людей різних релігій, але тільки не серед юдеїв. Бо юдеї знають єдиного Бога. Християни можуть тільки шкодувати, що юдеї не знають Христа, і їх діяльність може полягати у тому, щоби допомогти цим, фактично одновірцям, сприйняти Ісуса як свого Месію, про прихід якого говорили старозавітні пророки.

Мама

Ісус

Християнин не може бути антисемітом, бо Христос був євреєм, євреями були всі апостоли. Ті, хто каже, що Ісус не був євреєм, або ж що Ісус не мав національності, не правий. Бо Христос був людиною, а кожна людина має національність. Ісус дотримувався юдейських обрядів, яких повинні були дотримуватися євреї згідно зі Старим Заповітом, значить, він був і євреєм, і юдеєм (юдаїзм — це релігія). Мати Христа Марія була єврейкою, а у євреїв національність передається по матері.

Ісус був безгрішним. Але Христос піддавався численим спокусам, наприклад під час сорокаденного посту у пустелі. Якщо він піддавався спокусам, значить він цілком розуміє людей, які теж піддаються спокусам. Чому він, будучи звичайною людиною, не міг зігрішити. Очевидно, через знання, він прекрасно знав всесвіт, і знав, що гріх — це те, що його, як людину, розлучить з Отцем. Щастя від перебування у єдності з Отцем, глибокі знання про те, що він стане глибоко і нескінчено нещасним, якщо він згрішить, любов до Отця робили його гріх неможливим. Якщо б людина знала, скільки знав би Ісус, вона би не мала ніякого бажання грішити. Бо життя — це мить перед нескінченним вічним життям. Те, що Ісус не згрішив протягом 33 років життя, є дуже сильним подвигом, оскільки він постійно жив, маючи різні спокуси, які має і звичайна людина.

Ісус був назарянином. Це чоловіки в юдаїзмі, які присвячували своє життя Богу, вони не могли пити вина і їсти продукти з винограду, не стригли волосся. Чи пив Ісус вино, невідомо, але чудо перетворення води у вино, яке відбулося у Кані Галілейській показує, що вживання вина на свята Ісус схвалював. Тим більше, що у стародавньому світі вино добавляли у воду не просто для смаку, а для дезінфекції води, оскільки спирт, який міститься у воді, убиває бактерії. Ісус однозначно був веселою людиною, любив веселитися. Оскільки він був безгрішним, він не міг бути сумним та похмурим (до похмурості, як правило, призводить гріх), тому для того, щоби бути веселим, йому не потрібно було вино. Християнин не може зловживати алкоголем, але те, що Ісус позитивно ставився до помірного вживання алкоголю, говорить, що все на Землі створено для блага людини, все може піти людині на користь, і все може піти людині на шкоду. Невелика кількість шкідливої, здавалось би, речовини може бути ліками, а велика кількість нешкідливої речовини, як цукор, може бути отрутою. Тому християнин — це не людина крайнощей, це людина, яка, користуючись розумом і волею, може зробити вибір у конкретній ситуації (звичайно, цей вибір не повинен суперечити християнському вченню).

Ісус може здаватися дивною людиною. І не тільки у розумінні античного світу, але і в сучасному. Первосвящениками (апостолами) у нього стали не юдейські священики, але прості роботяги (хоча, безперечно, серед юдейських священиків було багато гідних, освічених і щиро віруючих у Бога людей). Постійно намагався бути в товаристві не гідних і добрих людей, а злочинців, убивць, важкохворих, аморальних людей. Представимо собі, що людина, яка оголосила себе Месією, ходить по підприємствам, шукає роботяг, щоби вони проповідували його вчення, старається не відвідувати університети та інші осередки інтелігенції, а ходить по лікарням, наркопритонам, місцям, де збираються злочинці, щоби дати нещасним людям надію на краще життя. Інші проповідники, крім Христа, намагалися сподобатися правителям (чи самими стати правителями), Христос же нікому не хотів сподобатися, він просто хотів, щоби ті, хто був нещасним, стали щасливими, і він, Цар Всесвіту розумів, що щастя — це не гроші і не влада, а просто перебування у єдності з Отцем.

Ісус Христо був по-справжньому екстремальним — він багато подорожував, не турбувався ні про харчування, ні про дах над головою. Він не був схожим на звичайних людей (у тому числі і на сучасних), для яких важливий комфорт. Християнські проповідники, які були після Христа, також були дивовижними людьми — вони подорожували, зустрічалися з небезпеками, їх могли убити, покалічити тільки за те, що вони проповідували християнство. І, що найдивовижніше, всі місіонери знали, що за проповідування християнства вони можуть прийняти мученицьку смерть. Не отримуюючи взамін нічого матеріального, проповідники були готові зазнавати будь-яких мук, але нести людям інформацію про Христа. Імовірно, джерелом цієї сили було щастя, яке вони тримали у своємо серці, і вони хотіли цим щастям ділитися з іншими людьми. Коли вони давали людям надію, вони ставали самі більш щасливими, і ця душевна радість була такою сильною, що вона була сильніша за будь-які, навіть найжорстокіші фізичні страждання.

Ісус навчив людей, як швидко стати щасливим. Він сказав «Якщо хочеш бути досконалим, іди, продай все своє майно і роздай бідним. Тоді багатство буде у тебе на небі. А потім приходь і слідуй за Мною». Це цілком не означає, що всі ми повинні позбутися майна, стати бідними і поневірятися по світу. Це означає одне — багато з нас живуть з речами, які обтяжують нас душевно. Наприклад, заради матеріального блага ми можемо тимчасово робити роботу, яка приносить моральні страждання. Не потрібно тратити час на погані речі, потрібно позбутися їх і зайнятися чимось хорошим. Бо у житті так багато прекрасного, а ми можемо тимчасово займатися тим, що нам не подобається, і це «тимчасово» може тривати десятиліттями, а то і все життя. Час — це дуже цінний і безкоштовний ресурс, який можна використовувати на користь, а можно і втратити, як лінивий працівник втратив свої таланти у «Притчі про таланти».

Ісус Христос прийняв мученицьку смерть. Це була одна із найважчи, а можливо і найважча смерть в історії людства. Чому ця смерть була настільки важкою? Його катували, над ним насміхалися, його розп’яли. Тортури були жахливими — його бичували шкіряними ремінцями, на кінчиках яких були свинцеві грузики у вигляді невеликої гантелі. Таке знаряддя тортур розриває людське м’ясо до костей. Христа били, на голову йому надягнули вінок з колючками. Смерть на хресті є важкою — людина висить на руках, які пробиті цвяхами (і це при тому, що у кистях і долонях багато нервових закінчень), людина задихається, щоби їй вдихнути повітря, потрібно спертися на руки і піднятися на ногах, які прибиті до дерева цвяхами. Страта на хресті не просто болісна, але й дуже ганебна. Не дивно, що під час молитви у Гетсиманському саду в Ісуса був кривавий піт, таке явище може бути і у звичайної людини, якщо від дуже сильного хвилювання тріскають кровоносні судини. Він не згрішив, але, очевидно, дізнався що таке муки людини, яка згрішила і гріхом себе відділила від Господа (пам’ятаєте, вигук «Боже Мій, Боже Мій! Для чого Ти Мене залишив?», можливо, саме в цей момент він взяв на себе всі гріхи світу. Після смерті Ісус спустився до пекла, він прекрасно зрозумів, що таке пекельні муки. Тому Бог, ставши людиною, пройшов через всі можливі страждання, які є у людини. Ісус і зараз знаходиться на небесах у людському тілі. Христос і зараз є людиною. Він прекрасно розуміє людей, він готовий допомогти завжди. Ми не повинні забувати, що у нашому житті все поправимо, поки ми живі. Як би ми важко не згрішили, якими б ми страшними людьми не були, ми у кожну мить можемо звернутися до Христа, який нас розуміє, готовий простити і допомогти.

Ісус Христос програв як людина. Так, це був повний програш. Його убили, від нього відреклися усі, крім його матері. Йому ніхто не допоміг, він був повністю одиноким. Але він переміг як Бог. Не потрібно забувати про те, що, перемагаючи у цьому житті, ми часто програємо. Бо роблячи кар’єру, заробляючи гроші, ми часто чинимо неправильно – даємо хабарі, купуємо посади. Ми можемо досягти хорошого становища у суспільстві, можемо стати багатими, але коли ми досягаємо вершини (стаємо мільйонером, крупним чиновником), ми однозначно відчуємо пустоту. Часу не повернути, гроші не приносять щастя. Неможливо з’їсти у два рази більше, неможливо сидіти на двох стільчиках, неможливо носити чотири пари черевиків. Не можна жити по принципу «сьогодні нагрішу і отримаю те, що мені потрібно, а завтра покаюся». Все, що нажито нечесним шляхом, не принесе щастя. А людина народжена для щастя, Бог створив людину, щоби йому було з ким поділитися радістю свого вічного і щасливого існування. Тому потрібно жити чесно, навіть якщо це чесне життя не приведе  нас до матеріального добробуту – це єдиний шлях до справжнього щастя.

Про Ісуса Христа, незважаючи на те, що про нього багато говориться у Євангелії, багато написано наукових праць, ми ще багато чого не знаємо. І це зовсім не означає, що ми повинні шукати альтернативні версії про Бога, який став людиною. Всю правдиву інформацію нам дає Християнська Церква – Католицька і Православна. Але одна справа читати про людину, чути про неї від інших людей, і зовсім інша – бути особисто з нею знайомим. Ісус Христос не просто колись жив, він не просто знаходився десь на небесах. Він завжди поряд з нами. Він стукає у наше серце, і коли ми його впустимо, він буде не просто Богом, він буде найкращим другом, братом, порадником і найріднішою людиною. Для цього потрібно зовсім небагато – потрібно просто захотіти. А потім потрібно прийди до церкви, сповідатися і прийняти причастя (якщо ви нехрещений, потрібно спершу охреститися). Найцінніший подарунок світу – мати справжнє щастя, перебуваючи з Богом, є цілком безкоштовним.

Бог

Туринська Плащаниця

Християнство – це перш за все віра. Але є незаперечний матеріальний доказ того, що Ісус жив, його катували, розп’яли і що він воскрес. Ісус залишив нам після себе Плащаницю, яка зараз перебуває у місті Турин, детальну інформацію про неї можна почитати на сайті shroud.com.ua. Докази потрібні тільки невіруючим, у християн віра є глибоко в серці. Християнство існувало би навіть якщо би Плащаниці не було. Але поховальний саван Ісуса Христа зберігся, він свідчить про те, що все, про що розповідає Євангеліє — правда, тому цю реліквію називають п’ятим Євангелієм:

  1. Історія Плащаниці прослідковується від моменту розп’яття Ісуса до наших днів. Вона була відома у Візантії під назвою Мандиліон і зберігалася у Константиноополі. Після взяття Константинополя хрестоносцями у 1204 році вона опинилася у Європі, зараз зберігається у Турині, Італія.
  2. Зображення на полотні не схоже на картину, воно схоже на детальну фотографію (але і фотографією не є). На ній видно найдрібніші деталі – квіти, букви від монети, яка була поставлена на очі покійнику. Зображення утворене дегідратацією поверхневих волокон, які змінили свій колір на товщину у декілька мікрон (на зворотній стороні полотна зображення немає). Зображення настільки чітке і детальне, що його можуть вивчати патологоанатоми так, як вони вивчають померлу людину.
  3. Людина, яка зображена на Плащаниці, загинула на хресті, перед цим її катували. Бичування, побиття описані в Євангелії. Це міг бути будь-хто інший, хто був страчений за римськими звичаями. Але одна деталь свідчить про те, що цією людиною є Ісус Христос – терновий вінець на голові.
  4. У 1988 році було проведено радіо вуглецеве датування полотна, за яким реліквія датувалася ХIV століттям. Але ми маємо справу із зображенням, яке виникло внаслідок невідомого науці випромінювання (його міг залишити спалах світла, яке бачили римські воїни у момент Воскресіння). Від цього спалаху утворилося зображення тіла, а також квітів, монет, які були на похованому у момент Воскресіння. Так що навряд чи радіо вуглецевий метод датування можна застосовувати до цього полотна (є й інші причини, за якими радіо вуглецеве датування цієї реліквії могло бути неточним).
  5. На Плащаниці знайдений пилок 58 видів рослин, з них у близькосхідному регіоні (Єгипет, Палестина) ростуть 44 рослини, 32 з них самозапилюються, тому не можуть розноситися на велику відстань, 13 характерні чи є ендемічними для Палестини. Третина пилку належить рослині Guindelia tournefortii, як є ендемічною для Близького Сходу і цвіте в Ізраїлі навесні. Вчені припускають, що саме з цієї рослини був зроблений терновий вінець. На Плащаниці є зображення 28 видів рослин, всі вони ростуть в Ізраїлі. На полотні також знайдені сліди алое і мирри, вони використовувалися у стародавніх поховальних обрядах. Археологи підтвердили практику використання квітів і рослин на похоронах у Палестині в I столітті нашої ери.
  6. Червоні плями утворені кров’ю людини, група крові АБ.
  7. Туринська Плащаниця має деякі властивості фотографії. Вперше Плащаниця викликала сенсацію в науковому середовищі після того, як італійський фотограф зробив фотографію Плащаниці у 1848 році. При проявленні плівки він зрозумів, що зображення на Плащаниця є негативом, оскільки фотографія, яка повинна була бути негативом, проявлялася як чітка позитивна фотографія. Але полотно не є фотографією – зображення містить у собі тривимірну інформацію – ділянки тіла, які були ближче до полотна є більш темними, більш віддалені ділянки є більш світлими. За цими властивостями за допомогою спеціального апарата VP-8 (яким моделюють земний рельєф за супутниковими знімками) зробили тривимірне зображення Ісуса.
  8. На очах виявлені монети, які випускалися в 29 – 30 році нашеї ери. На напису на одній з монет була помилка, яку до того часу не помічали нумізмати. Невдовзі ця помилка була виявлена і на екземплярах, які зберігалися у приватних колекціях. На правому оці була одна монета, на лівому – дві. Зображення монет і написи на монетах видно без збільшення і комп’ютерної обробки.
  9. Померлого катували римськими батогами flagrum, на шкіряних ременях були грузики у вигляді невеликих гантель. Такі грузики були знайдені при розкопках у Геркуланумі.
  10. Терновий вінець був виготовлений у вигляді східної шапочки, як це було прийнято у східних правителів, а не у вигляді обруча, як це було прийнято у Європі.
  11. Ткань вироблялася на Близькому Сході у ІІ столітті до нашої ери — I столітті нашої ери, вона мала назву «Дамаск». Тканина була дуже дорогою. Матеріал був виготовлений із льону, але мав домішки бавовни, така суміш волокон заборонялася єврейським законом про «Різні види» для виготовлення одягу, але застосовувати тканину із змішаних волокон було дозволено для виготовлення поховальних саванів.
  12. Туринська Плащаниця неодноразово згадується в історичних джерелах як Мандиліон. Імператор Костянтин згадує Мандиліон як монохромне нечітке зображення, яке можна побачити, якщо відійти на відстань у декілька кроків. Зображення на Плащаниці стає видимим з відстані семи метрів. Така властивість зображення є ще одним доказом того, що Плащаниця не є картиною, оскільки, щоб намалювати таке зображення, потрібно мати пензлик довжиною у декілька метрів. Будь-які спроби намалювати схоже зображення художниками призводить до дуже віддаленого від оригіналу результату, точну копію художнім шляхом створити не вдалося.
  13. Традиційно Мандиліон в іконографії є зображенням обличчя, але в промові рефендарія Григорія з нагоди перенесення Мандиліону з Едеси до Константинополя (944 рік) говориться, що на Мандиліоні зображена рана в боці. Також у візантійських джерелах Мандиліон згадується як тетрадиплон, що означає «складений у чотири рази». По слідах від пожежі можна визначити, що Плащаниця зберігалася складеною у декілька разів так, щоби було видно тільки обличчя.

Ще один дивовижний факт — використовуючи всі сучасні наукові досягнення, людина не може створити таку саму, здавалось би просту реліквію, як Туринська Плащаниця. Людина висаджувалася на Місяці, за допомогою електронного мікроскопа може побачити атом, але підробити Туринську Плащаницю не може. Якщо це неможливо зробити сьогодні, яким чином цю реліквію могли виготовити у стародавньому світі чи в середньовічні часи?

У випадку Туринської Плащаниці доказів настільки багато, що, використовуючи звичайні наукові методи, можна з абсолютною впевненістю стверджувати, що Туринська Плащания є справжньою, тобто була поховальним саваном Ісуса Христа. У 70-х роках ХХ століття математик Бруно Барберіс, професор Туринського університету, визначив імовірність того, що людина з Плащаниці не є Ісусом з Назарету, визначаючи тільки сім загальних елементів опису з Біблії і того, що зафіксовано на стародавньому полотні:

  • після смерті тіло було загорнуто у плащаницю;
  • на тілі є рани, які утворилися від тернового вінця і слідів побоїв батогами;
  • людина несла на плечах важкий предмет;
  • людина була прибита до хреста цвяхами;
  • правий бік був пробитий після смерті;
  • ноги не були переламані;
  • людина була загорнута у плащаницю одразу після того, як її було знято з хреста, вона не була омита та забальзамована, у плащаниці перебувала нетривалий час.

Із цих 7 фактів деякі зустрічаються досить рідко. І якщо припустити, що їх можна порівняти з будь-якою іншою людиною, яка була розп’ята на хресті, отримаєм імовірність один до двісті мільярдів того, що людина на Плащаниці — не Ісус з Назарету.

Ісус дав людині все, щоби вона в нього повірила — Християнську Церкву,  яка зберігає традиції, сповідь, щоби ми могли позбутися від груза гріхів, причастя, щоби ми могли зцілити душу і тіло. Тягар одного гріха — жахливий, а він взяв на себе всі наші гріхи. Бог став людиною, щоби ми його краще розуміли, здійснював чудеса, воскрешав і зцілював людей. Навіть залишив незаперечний доказ того, що він існував і воскрес — Туринську Плащаницю. Ми, як Фома невіруючий, можемо вкласти руки в його рани і побачити, які муки він поніс, щоби ми були щасливими. Дивно, що знаходяться люди, які ще не є християнами. Очевидно, їм так зручно — бо християнин не може бути конформістом, він завжди піддається гонінням, навіть у християнських державах. Але бути християнином — це єдиний правильний шлях у житті, і заперечувати це неможливо.