Верблюд — цікаві факти
Верблюди – тварини, які захоплюють не тільки своїм екзотичним видом, але й неймовірною витривалістю. Дикі верблюди навчилися виживати у важких умовах, в найпосушливіших регіонах, і ці властивості знадобилися людям, які одомашнили їх і почали використовувати як верхових тварин і для перевозки ванжажів в найекстремальніших умовах. Представляємо цікаві факти про верблюдів.
Види
Зміст
Двогорбий верблюд – бактріан, даний вид легко переносить не тільки жаркі літні дні, але також і дуже суворі зимові морози (-40°C). Крім наявності двох горбів, він відрізняється від одногорбого ще й більш густим хутром. Тіло бактріану щільне, округле. Шия довга й вигнута, таким чином, що голова й плечі перебувають на одному рівні. Хвіст короткий, з пензликом шерсті на кінці. У двогорбого верблюда не дуже приємний голос, що нагадує ослине ревіння. Вага дорослого самця – від 500 до 750 кілограмів. Забарвлення хутра зазвичай коричнево-піскового відтінку. Але в домашніх верблюдів колір шерсті може відрізнятися. Найбільше цінуються бактріани кремових відтінків.
Одногорбий верблюд – дромедар, за розмірами цей вид набагато менший за двогорбий. Його висота в холці сягає 2 метра, а вага – 300-700 кілограмів. У дромедара струнка статура й довгі ноги. Забарвлення буває: попелясто-жовтого, темно-коричневого й навіть білого відтінку.
До сімейства верблюдових також відносяться тварини, що живуть у Південній Америці:
- лама (дикий вид лам називається гуанако);
- вікунья;
- альпака.
Відмінною рисою верблюдів є наявність двопалих кінцівок, замість класичних копит. А на нижній поверхні ступні є мозолиста еластична подушка.
Витривалість
Горби верблюда виконують дуже важливу функцію, у них утримується жир, який допомагає тварині тривалий час обходитися без води і їжі. Похилий набік горб свідчить про те, що верблюд уже дуже давно голодує.
Вражає той факт, що верблюди можуть залишатися живими при втраті 40% рідини в організмі. Коли ці тварини, нарешті, знаходять водойму, то можуть випити відразу 200 літрів, іноді п’ють навіть солону воду.
Під час піщаних бур очі верблюда надійно захищені завдяки густим віям, розташованим у два ряди. Ніс теж захищений, оскільки ніздрі можуть щільно закриватися, щоб піщинки не потрапляли усередину.
Ще одна особливість цих тварин – тверді губи, за допомогою яких можна вживати в їжу навіть колючі рослини. А багатокамерна будова шлунка дозволяє легко переварювати найгрубішу їжу. В основному верблюди їдять:
- полин;
- свіжу й суху траву;
- саксаул.
У зоопарках вони можуть поласувати: різними овочами й фруктами, сіном, вівсом, гілками дерев.
Поширення
Усього налічується у світі близько 19 мільйонів верблюдів. Для цих неймовірних тварин комфортним середовищем проживання є сухі степи й пустелі, вологий клімат для них категорично неприйнятний.
У Центральній Азії найбільше поширені одомашнені двогорбі верблюди. А табуни диких бактріанів іноді можна побачити в пустелях Західного Китаю й Монголії. Диких дромедарів у наш час уже не існує.
Верблюд – символ Азії й Саудівської Аравії. Він зображений на прапорах і гербах різних міст і регіонів, тому що для багатьох народів верблюд є уособленням витривалості, крім того, вони протягом тисячоліть допомагали людям виживати у важких пустельних умовах.