Цікаві факти про вовків

Вовки — цікаві факти

Дуже небезпечний і кровожерливий хижак — це перше відчуття, яке виникає в людини при згадці про вовка. Вовче виття часто викликає панічний, неконтрольований страх у людини. Вважається що в природі у цього небезпечного хижака не існує природніх ворогів, і це робить його ще страшнішим. Але познайомившись із цією тваринам трохи ближче, неможливо не перейнятися глибокою повагою до цієї тварини. Обравши одного разу собі пару, вовк залишається вірним своїй другі половинці до самої смерті. У природі подібна вірність — велика рідкість. У вихованні вовченят беруть участь обоє батьків. Таким чином, вовк є символом вірності й міцних сімейних відносин. Слово «вовк», має праіндоєвропейскее походження, і в перекладі означає «атакуючий звір». Представляємо цікаві факти про вовків.

Зграя

Особливості організму

Особливості зовнішнього вигляду й організму:

  1. В пащі вовка є 42 зуба: 4 п’ятисантиметрових ікла й потужні кутні зуби. Тиск у пащі вовка — 300 кілограмів на квадратний сантиметр.
  2. У вовка хороший слух, він може чути на відстані понад 9 кілометрів.
  3. Мають непоганий нюх, і здатні відчути запах на відстані півтора кілометрів. Вовки розрізняють 200 мільйонів запахів.
  4. Ока вовка мають світловідбиваючу оболонку, тому вони досить добре бачать у нічний час.
  5. Хутро вовка складається із двох шарів, і добре захищає від холоду.
  6. У пари з’являється до п’яти вовченят. Вовченята народжуються сліпими й глухими, блакитноокими.
  7. Вовки добре плавають.
  8. На суші здатні розвивати швидкість до 55 кілометрів на годину.
  9. Через 4 місяця з часу народження, вовченята важать до 30 кілограмів.
  10. Голодний дорослий вовк може з’їсти понад 10 кілограмів м’яса.
  11. Вовки вміють гавкати, тільки вони роблять це рідко, оскільки гавкіт заважає їм полювати. Уміють гавкати й лисиці, в основному, коли налякані. Так що й вовки, і лисиці — це дикі собаки, вони в науковій класифікації відносяться до сімейства псових.

В лісі

Життя в зграї

Вовки є соціальними тваринами й намагаються жити в зграї. Для спілкування вовки використовують звукові, зорові й запахові сигнали. Комунікативні звукові сигнали вовків досить різні. За допомогою їх вовки спілкуються не тільки в зграї, але й передають повідомлення іншим зграям.

Виття кожної особини унікальне, як відбитки пальців. Кожна зграя має свою територію й полює тільки на ній.

Хижак

У зграї існує строга ієрархія. Уся зграя підкоряється ватажкові і його самці. Ватажок завжди біжить спереду, високо піднявши хвіст. У зграї існує також заступник ватажка, але в деяких випадках роль ватажка може взяти на себе його самка. Кожен член зграї виконує свою роль. Становище вовка в зграї залежить від його характеру і впевненості в собі.  Зграя може складатися від 3 до 30 особин.

Починають народжувати вовки у віці двох років. Особливу увагу вовки приділяють щенятам, уся зграя опікується про благополуччя вовченят.

Під час полювання зграя може міняти тактику. Вони використовують різні способи полювання, але, незважаючи на це, вдалою є тільки одна з десяти спроб піймати здобич.

Протягом дня вовки пересуваються зі швидкістю 8 кілометрів на годину, обходячи свої території. За ніч вовк може пройти 80 кілометрів. Звідси і прислів’я «вовка ноги годують».

Взаємини з людьми

Вважається, що вовка неможливо дресирувати, не зважаючи на те, що це дуже розумні тварини. Вовки набагато розумніші від собак, і це не дивно, адже щоб роздобути їжу в природі, потрібно докласти набагато більше зусиль, у тому числі розумових, ніж собака, яку годує хазяїн. Тримати в неволі їх важко — уважно спостерігаючи за діями людини, вовк часто відкриває двері й тікає. Небезпідставним уважається вираз «Скільки вовка не годуй, все одно він у ліс дивиться». Це волелюбна тварина.

Вожак

У більшості випадків нападу вовків на людей тварини були хворі сказом. Хоча, якщо сірі хижаки голодні, людина може бути й об’єктом полювання, тому в лісі потрібно бути обережним.

Ірландія називалася країною вовків, там цих тварин було особливо багато. У ХІХ столітті в європейських країнах вовки були майже повністю винищені. Першою країною, яка підняла питання про охорону вовчих зграй, стала Німеччина.

Північноамериканські чорні вовки, що мають чорне забарвлення, з’явилися завдяки контактам зі здичавілими собаками, завезеними на цей континент людьми.

На даний момент, у багатьох країнах ведеться робота по відновленню популяції вовка. Полярний вовк уважається одним із найрідкісніших. Також рідко можна зустріти червоного вовка, який живе в скелястих районах Азії. Як виявилося, вовки зберігають екологічний баланс у природі, тому потрібно дбати, щоб вони не зникли з наших лісів.