Хохуля - цікаві факти

Цікаво про хохулю

Хохуля, яку ще називають вихухолем і водяним кротом, відноситься до тих видів тварин, які існують уже мільйони років, що й не зазнали за цей період часу значних змін.

Звірята

Особливості

Багато з людей не мають уяви про те, як виглядає ця істота й про його видову приналежність. Тому, помилково, можуть прийняти його за рибу, птаха або хижого звіра. Російська хохуля ставиться до комахоїдних, напівводних тварин. На думку багатьох біологів, вона із сімейства кротячих, хоча має деяку схожість із їжаками. При цьому існує ряд учених, що відносять її до окремого сімейства.

У популярному друкованому виданні « Навколо світу» цих тварин з подовженою мордочкою й перетинчастими пазуристими лапками називають сліпими підводниками. Ці незвичайні жителі землі не люблять денне світло й перебувають під поверхнею землі або води.

Зараз місцем проживання хохулі на українській території є басейн рік Дніпро та Сіверський Донець, на російській території вона проживає у басейнах Дніпра, Волги, Дону й Уралу. Крім того, її можна зустріти в колишніх радянських республіках, зокрема в Казахстані. В доісторичну епоху, за твердженням учених, вона водилася у всіх європейських країнах, включаючи Британські острови.

Тваринка

Зовнішній вигляд

Хохуля — цікаві факти про зовнішній вигляд. Хохуля досить дивна на вид. Важить приблизно півкілограма, має довгий ніс-хоботком, який поріс волосками-вібріссами, маленькими вічками. Шиї її зовсім не видно, а хвіст має лускате покриття й досягає розміру тулуба. Довжина тулуба разом із хвостом сягає 40 сантиметрів, рідше зустрічаються більші особини.

У тварини дуже густе бархатисте хутро, яке раніше дуже високо цінувалося. Будова його волосків зовсім інша, ніж в інших представників тваринного світу. Вони мають властивість звужуватися до кореня, а до верху розширюватися. Такою особливістю часто наділені водоплавні ссавці. Це робить шерсть тварину набагато міцнішою й дає можливість повітрю розподілятися між волосками, забезпечуючи тим самим гарну теплоізоляцію. Причиною винищування хохулі був не тільки хутро, але й секрет мускусних залоз, який використовувався як закріплювач заходу парфумів.

Через те, що кількість цих водоплавних ссавців усе постійно зменшується, на сьогоднішній день хохуля відноситься до тем тварин, які занесені в Червону книгу й держава робить усе можливе, щоб забезпечити їм надійний захист. Ще однієї причиною її зникнення служить те, що забруднюються водойми, вирубується ліс, використовуються тенета під час рибного лову. Вкрай важливае збереження середовища проживання, без якого тварина просто не зможе далі існувати.

Поведінка

Як і кроти, хохулі практично нічого не бачать, займаються риттям нір, що досягають 3-х метрової довжини. Звичайно в них є кілька нір, одна з яких є основною, з розташованою в ній гніздовою камерою. Інші нори вважаються тимчасовими. Жити в норах вони можуть як поодинці, так і невеликою родиною. Узимку ж в одній норі перебувають по 10 і більше різностатевих і різновікових звірків.

Коли наступає весняна повінь і їх нори затоплюються водою, тоді, щоб урятуватися, вони перебираються в тимчасові незатоплені нори або забираються на дерева, що стоять у воді. Посуха теж їм не доставляє радості. З пересиханням водойм вони змушено займатися пошуком іншого житла. І через те, що на суші вони пересуваються повільно, велику загрозу для них представляють лісові хижаки: лисиці, видри, тхори, дикі кішки й великі хижі птахи. В окремих випадках у випадку нападу вони можуть залишитися неушкодженими завдяки різкому мускусному заходу.

Самі по собі ці звірки, з темно-коричневою або сірою спинкою й сріблисто-сірим черевцем, дуже скритні. І навіть часто живучи поруч із людиною, вони вкрай рідко потрапляють їй на очі. На поверхню води ці ссавці виринають лише для того, щоб ковтнути повітря, після чого знову йдуть під воду. Траєкторію їх пересування допомагають визначити пухирці повітря, що з’являються на водній поверхні. Найбільш комфортно вони почувають себе в не занадто глибоких водоймах з повільною течією або зі стоячою водою.

Період розмноження в них починається під час весняного повіддя. Вагітність у тварин триває близько 2-х місяців. Одна самка здатна народити до 5 малят. Друга ж хвиля народження потомства припадає на листопад або грудень. Через 4-5 місяців дитинчата можуть уже самі про себе дбати. Народжувати вони можуть у віці 11 місяців.

Озеро

Харчування

Хохулі всеїдні й ненажерливі. Протягом доби з’їдають майже стільки корму, скільки важать самі. Харчуються ці тварини в основному черевоногими молюсками, п’явками й личинками комах. Але найбільше вони люблять їсти свіжу рибу, яку їм іноді вдається роздобути.

Доповнюють свій раціон овочами, стеблами, кореневищами прибережних рослин. Полювати сліпі звірки можуть завдяки розвиненому нюху й дотику, які забезпечуються волосками-вібриссами.

На земних просторах можна зустріти й тварин іншого виду – Піренейську хохулю. Місцем її проживання є Іспанія, Португалія й Франція. Вона в півтора раза менше російської хохулі, а її хвіст має округлу форму.