Качкодзьоб - цікаві факти

Цікаві факти про качкодзьоба

Качкодзьоб – це дивна тварина, яка має дуже багато особливостей. В 1797 році кілька британських учених уперше побачили шкіру качкодзьоба, прислану їм з Австралії, і не змогли повірити, що таке звірятко дійсно існує на світі. Вони навіть подумали, що це просто жарт, що хтось додумався пришити дзьоб до шкіри бобра. Але через деякий час англійський біолог Джордж Шоу все-таки довів існування раніше невідомого науці тварини.

Гніздо

Унікальний зовнішній вигляд 

Ці істоти вкриті густою темно-коричневою шерстю, яка на животі має рудуватий або сіруватий відтінок. Довжина тіла становить сорок сантиметрів, а хвіст – 15 сантиметрів. Вага качкодзьоба може досягати двох кілограмів.

По обидва боки голови є жолобки, так звані поглиблення, що захищають від води очі й вушні отвори. Коли качкодзьоб пірнає, мускули на його голові рефлекторно стискуються й жолобки, як і клапани ніздрів щільно замикаються. Отже, під водою у тварини немає можливості відчувати запахи, бачити й навіть чути, але при цьому він без проблем здобуває собі їжу. У чому ж його секрет? Очевидно, що качкодзьобові допомагає орієнтуватися його дивний дзьоб, на шкірі якого розташовано надзвичайно багато нервових закінчень. Завдяки чудо-дзьобу тварина вловлює навіть самі слабкі електричні поля, саме тому качкодзьоб так легко знаходить здобич.

Також цей звірок може похвалитися особливими, універсальними лабетами. Якщо він перебуває у воді, то плавальна перетинка між п’ятьма пальцями широко розкривається, коли ж з’являється необхідність викопати нору, перетинка певним чином підгинається, і пазурі появляються зовні, тобто його плавальні кінцівки перетворюються в копальні. Лапи у качкодзьоба розташовані з боків тіла, тому на суші його хода дуже сильно нагадує пересування рептилії.

Хвіст, як у бобра злегка плоский і покритий шерстю. Цікаво, що саме у хвості зберігаються основні жирові запаси, які допомагають вижити, у період, коли кількість їжі обмежена. А ще по хвосту можна приблизно визначити вік качкодзьоба, якщо шерсть стала значно рідшою, виходить, це вже доросла особина, яка прожила багато років.

Зовнішній вигляд

 

 

Класифікація

Учені довго думали, до якого класу тварин віднести качкодзьоба. Тільки в 1824 році німецькому біологові Міккелю, нарешті, вдалося виявити, що в самок є молочні залози, але при цьому немає сосків. Молоко виступає на животі через пори, потім просто стікає по шерсті, а малята злизують його, тому вони все-таки вважаються ссавцями.

Цікавим фактом є те, що качкодзьоби відносяться до загону однопрохідних тварин. А цей загін з’явився на Землі багато мільйонів років тому. Після вимирання динозаврів, вони одними з перших почали займати біологічну нішу, що звільнилася.

Народження

Приблизно 60 років дослідникам і зоологам знадобилося на те, щоб довести, що качкодзьоби – це яйцекладні ссавці. Перед тем, як відкласти яйця, самка спеціально вириває для цього ще одну  нору, яка небагато довше її основного житла, потім вона майструє з гілок, листів і стебел місце для гнізда. Діаметр яєць становить 11 міліметрів, на вид вони сірувато-білого цвіту. Після інкубаційного періоду народжуються сліпі дитинчата, мати залишає їх, тільки якщо їй потрібно втамувати голод або висушити шкіру. Виходячи, самка закупорює вхід у нору земляною пробкою товщиною 15 сантиметрів, щоб захистити своє потомство від паводка й хижаків. Самець у спорудженні нори й вирощуванні дитинчат участі не приймає.

У воді

Спосіб життя й харчування

Качкодзьоб — цікаві факти про спосіб життя та харчування. Качкодзьоби населяють береги прісноводних рік і водойм у Східній Австралії. У якості притулку, тварина будує пряму нору (10 метрів довжиною) із двома входами, один з яких підводний, а інший перебуває на суші, замаскований у заростях або під коріннями дерев.

Уночі качкодзьоби виходять на полювання й дуже багато часу проводять у воді. Для комфортного існування вага їжі, що з’їдається, за добу повинна бути не менш як чверть ваги самої тварини. Їдять качкодзьоби в основному:

  • ракоподібних;
  • равликів;
  • комах;
  • жаб;
  • маленьких рибок.

Піймавши здобич, ці тварини не відразу поїдають її, а запасають у защічних мішечках, набирають потрібну кількість і випливають на поверхню, оскільки в них немає зубів, то доводиться перетирати їжу роговими пластинами.

Точно невідомо, наскільки довго живуть качкодзьоби в дикій природі, а в неволі – приблизно десять років. У віці двох років у них уже з’являється можливість відтворювати потомство. Перед початком шлюбного сезону качкодзьоби на десять днів упадають у сплячку. Навесні, у період розмноження біля однієї самки збирається велика кількість претендентів, при цьому самці б’ються один з одним, використовуючи свою грізну зброю – отруйні шпори. Кожна шпора, певним чином з’єднується із залозою, що перебуває на стегні. Отрута настільки сильна, що цілком може вбити будь-яку тварина середніх розмірів. Для людини ця отрута не так небезпечна, однак на місці уколу з’являється велика болюча пухлина й тримається кілька днів. Але на отруту буває алергія, тому потрібно бути обережними з цими тваринами, краще розглядати їх здалеку.

На початку минулого століття ці дивні звірятка були на грані зникнення через діяльність браконьєрів, які винищували качкодзьобів заради їхнього хутра. На щастя, згодом полювання на них була повністю заборонене. Зараз цим неймовірним тваринам уже нічого не загрожує, їхня популяція досить стабільна.