Цікаві факти про ховрахів

Ховрахи — цікаві факти

Ховрах — дуже мила, симпатична, кумедна тваринка. У них витягнута голова з дуже маленькими вухами. Ці звірятка мають звичку ставати на задні лапки і стояки як стопчкики. Своє ім’я ці тварини отримали від слова «сусати» (шипіти), оскільки у випадку небезпеки вони видають звуки, які нагадують шипіння чи свист. Часто ховрашків називають луговими песиками.

Сім'я

 

Особливості

Середня довжина тіла ховраха складає 18 — 25 сантиметрів, але іноді можна зустріти великого гризуна до 35 — 40 сантиметрів. Маса тіла цих звірят коливається від 200 грамів до 1,8 кілограма. Самки ховрахів майже удвічі менші за масою від самців. Таким чином у цих ссавці є виражені анатомічні відмінності між особинами різної статі.

Ховрахи, як і багато тварин, які проводять дуже багато часу під землею, мають поганий зір. Лугові собачки так само, як і людина, мають слізні залози (тільки трохи збільшені), саме з їх допомогою з очей виходить бруд і пил. Саме через підземний спосіб життя у ховрахів вушні раковини настільки маленькі, що ледве помітні.

На відміну від решта гризунів, ховрахи не мають іклів, зато у них є великі різці. Завдяки цьому перетворенню, вони можуть рити свої підземні лабіринти, не ковтаючи землю. Ховрашки мають мішки за щоками, куда вміщується значний запас їжі.

Передні лапи цих гризунів трохи менші, ніж задні, і на них є добре сформовані загострені кігті, які також можуть допомогти їм рити нори.

Шерсть цих звірків має коричнувато-сірий колір, який допомагає їм чудово маскуватися. Літом хутро дуже грубе, коротке і рідке, а до настання зими стає дуже м’яким і густим.

У хвості ховраха розміщені чутливі закінчення, завдяки яким тварина може швидко і дуже точно орієнтуватися у численних лабіринтах. У степах ці гризуни прикриваються хвостом, щоб уникнути перегріву. Довжина хвоста є трохи меншою за довжину тіла.

У середньому ці звірятка живуть три роки, однак бувають випадки, коли вік сягав 8 років.

Гризун

Середовище проживання

Цікаві факти про ховрашків — середовище проживання. Зустріти цих тварин можна на всій території Євразії й у Північній Америці. Найчастіше вони вибирають для життя лісостепу лісотундри степи пустелі, а іноді й високі гори.

Нори ховрашки будують на відкритих просторах:

  • луги;
  • пасовища;
  • межі полів;
  • степи;
  • пустелі.

Вони бувають декількох видів:

  • зимові нори для сплячки;
  • літні нори для народження потомства;
  • охоронні нори (в яких вони можуть сховатися у випадку небезпеки).

Кожна окрема особина будує собі нору самостійно. Довжина тунелю доходить до 20 метрів і проходить на глибині від 1,5 до 9 метрів. Іноді тунелі проходять під водоймами. Перед входами в житло звірятка обов’язково влаштовують горбок із землі, піску й щебенів.

На поверхні тварини утворюють колонії, у яких налічується по 20-30 особин. Кожне звірятко займається своєю справою, але при виникненні найменшого натяку на небезпеку піднімається загальний переполох і всі ховаються по своїх норах. Коли небезпека зникає, тварини знову займаються своїми справами.

Харчування

Прийом їжі в даних звірят відбувається двічі в день – раннім ранком і дуже пізно ввечері. Їдять вони дуже швидко, що не встигають з’їсти, набивають в защічні мішки.

Основу раціону ховрашків становить рослинна їжа. Як правило це конюшина, полин, пирій, овес, жито, просо, пшениця й багато чого іншого. Ще ховрашки люблять молоді саджанці плодових дерев, жолуді.

Деякі види даних гризунів люблять їсти сарану, гусениці, черв’яків, жуків, коників. Іноді в раціон потрапляють пташині яйця, миші, новонароджені пташенята. Завдяки цьому в організм звірка надходять білки.

Харчування

Сплять як ховрашки!

З настанням осені ховрашки починають готуватися до зимової сплячки. Вони починають посилено харчуватися, щоб запасти необхідну кількість жиру, який буде живити їхній організм під час тривалого сну, а потім спускаються у свої зимові нори. Щоб захиститися від небажаного вторгнення, гризуни закривають вхід у нору каменями й травою.

Тривалість сплячки залежить від кліматичних умов – на півдні ці гризуни сплять недовго, а на півночі сплячка займає більшу частину року. Зимовий сон триває від 5 до 9 місяців і є найміцнішим. Сплячого ховрашка можна навіть вийняти з нори, потрясти, а він може і не прокинутися.

Дані звірки можуть впадати не тільки в сезонну (зимову) сплячку, але й можуть заснути від нестачі їжі. Деяким тваринам це допомагає пережити посушливе літо. Після сплячки тварини пробуджуються голодними, знесиленими й відразу відправляються на пошук їжі.

Американський

Дитинчата

Дані звірятка часто обирають собі пару на все життя. Виношування потомства триває близько одного місяця. За один раз на світ може з’явитися від 2 до 12 дитинчат.

Народжуються дитинчата зовсім без шерсті, вони нічого не бачать і не чують. Через декілька днів (зазвичай через тиждень), малята починають обростати хутром, а через 2 тижні починають бачити. Перші місяці життя дитинчата ховрашка харчуються лише молоком матері.

Самочки цих «лугових собачок» є вкрай турботливими мамами. Поки їхні дитинчата набираються сил, підростають, мати готовить для них окремі домівки. Досягнувши віку 4-5 місяців ховрашки починають доросле, самостійне життя.

Незважаючи на те, що ховрашки можуть завдати чималої шкоди врожаю сільськогосподарських рослин, не варто забувати, що за рахунок цих тварин відбувається ґрунтоутворення нашої планети. Не варто винищувати цих милих гризунів!