Сайгак - цікаві факти

Цікаві факти про сайгака

Сайгак відноситься до сімейства порожнисторогих (у яких порожні роги), підродині антилоп, цей цікавий парнокопитний ссавець. Самці називаються «сайгак», «маргач», самки — «сайга» ( по словникові В.І.Даля). У тюркській мові тварина називається «чагат», це слово зусиллями австрійського дипломата Сигізмунда фон Герберштейна (згадав парнокопитне в праці «Записки про Московію» в 1549 році) перетворилося в загальноприйняту назву «сайгак».

На пасовиську

Зовнішній вигляд

Особливості зовнішнього вигляду:

  1. Тулуб у тварини візуально подовжений, ноги тонкі й виглядають невисокими.
  2. Довжина тіла в середньому — 130 сантиметрів (із хвостом довжиною близько 10 сантиметрів), висота в холці біля 70 сантиметрів.
  3. Тіло має масу від 20 до 40 кілограмів. Самці можуть сягати ваги в 50 і навіть 60 кілограмів.
  4. Ніс у сайгака має вигляд маленького хоботка, який закінчується двома ніздрями. Довгий ніс дозволяє в холодну пору року повітрю прогріватися перед потраплянням у легені. За допомогою носа тварини спілкуються, видаючи різні звуки.
  5. Ці тварини змінюють своє забарвлення у залежності від сезону — улітку шерстинки стають піщано-коричневими, узимку забарвлення змінюється на ясно-сіре. Також залежно від погодних умов змінюється й густота вовни — узимку вона стає густішою, до лета рідіє, так що сайгаку в холодну пору року тепло, а влітку не занадто спекотно. Улітку вовна має довжину близько двох сантиметрів, узимку вона подовжується до семи сантиметрів. Зміна вовни здійснюється після линяння, воно відбувається восени й навесні.
  6. Самці мають роги, самки ж безрогі. Середній розмір рогів — третина метра, вони темно-жовтого кольору. Роги мають нерівну поверхню — вони начебто зроблені з багатьох колечок, які спаяно один з одним.

У степу

Середовище проживання

Сайгак — цікаві факти про середовище проживання. Раніше тваринний світ був більш різноманітним, тварини займали трохи більший ареал, ніж у наші дні. Не є винятком і сайгак — ці тварини жили на великих територіях Європи й Азії. Але у зв’язку з діяльністю людини їх чисельність значно поменшала, скоротилися й території, на яких живе це парнокопитне.

Головна популяція живе в Середній Азії — вони бігають по узбекистанських, казахстанських, монгольських степах, пустелях, напівпустелях, деяку кількість можна побачити й у європейській частині Росії (в основному це степові регіони).

Ареал
Білий колір — ареал проживання в минулому, зелений колір — територія проживання татарського виду, червоний — монгольського виду

Головний ворог сайгака — вовки. Але упіймати здобич досить важко — сайгак розвиває швидкість до 70 кілометрів на годину (на коротких дистанціях можуть бігти навіть швидше). У степових регіонах вовкам досить важко полювати, на просторах, де немає дерев, їм важко організувати засідку. Так що степи, незважаючи на те, що в них важко укритися, дають своєрідний захист.

Ці рогаті парнокопитні двічі на рік мігрують — з появою снігу вони перекочовують на південь, де їм легше добути їжу. Навесні вони повертаються на північ, де більше опадів і трави більш соковиті.

Взимку

Розрізняють два підвиди — saiga tatarica tatarica, вони проживають у Північно-Західному Прикаспії (Росія), а також у Казахстані, їх налічується близько 50 тисяч особин. Інший підвид — saiga tatarica mongolica живе в Монголії, їх налічується до однієї тисячі осіб. Монгольський підвид має менші розміри.

Поведінка

Раціон становлять різні рослини — звичайна трава, а також кипарис, степові лишайники й навіть гіркий полин.

У самок народжується в середньому два дитинчата. До трьох днів після появи на світло дитина не пересувається, мама його намагається заховати від хижаків, тримаючи в затишному місці.

Роги

Із четвертого дня сайгаченя уже потроху пересувається, потроху пасеться, звикаючи до рослинної їжі. Діти до чотиримісячного віку харчуються молоком матері.

Самці живуть близько 5 років, самки — у два рази більше, близько 10 років.

Чисельність сайгака зменшується через полювання людини, яку цікавить хутро й м’ясо. Це тварина часто стає жертвою марновірств — безпідставно вважається, що роги можуть використовуватися в лікарських цілях. Щоб зберегти вид, в ареалах проживання сайгака проводяться охоронні заходи.