Щука - цікаві факти

Цікаво про щуку

Щука — хижак, який розповсюджений у Європі, Азії, Північній Америці. Вона їсть все підряд, навіть йоржиків і окунів з колючими плавниками. Крім риби цей хижак може їсти раків, хробаків, жаб, невеликих качок та інших птахів, які сідають на поверхню води. Є відомості, що щуки їли бобрів, ондатр, черепах. Про цього жителя рік та озер багато цікавих фактів.

Полювання

Особливості

Розглянемо цікаві факти про щуку для дітей та дорослих.

У щуки є величезна зубата паща, яка є набагато більшою, ніж здається — вона розсувається на більшу ширину і здатна ковтати здобич, яка навіть є ширшою, ніж вона сама.

Зуби у щуки дещо загнуті гачками назад, їх багато, вони ростуть у декілька рядів на верхній щелепів. Такі зуби прекрасно захоплюють, як гарпун, і з їх допомогою жертва проштовхується в систему травлення. Проковтування йде головою вперед, таким чином, жертві важче врятуватися. Але рот все ж влаштований так, що хижак може швидко виштовхнути жертву назовні, якщо в процесі прийому їжі щось піде не так.

Рибалка

Довгим, обтічним тілом керують багато м’язів, ця хижа риба може плисти вверх за течією швидких гірських риб, заскакуючи на невисокі пороги.

При хорошому харчуванні за перший рік виростає до 70 сантиметрів, дальше в довжину рибки збільшуються на два сантиметри щорічно. Крупними щуки вважаються при досягненні шестикілограмової ваги, але і двадцятикілограмові зустрічаються досить часто.

Полювання

Швидкість допомагає щуці стрімко атакувати із засади, цю тактику вона використовує, часто ховаючись у комишах і очікуючи здобич. Ще один прийом — заганяти невеликі риби на мілину, де щука має перевагу, оскільки при полюванні на невеликих глибинах не потрібно маневрувати вверх і вниз, а тільки по сторонах. Цю особливість використовують рибалки, виманюючи хижих риб за допомогою блесни або воблера з глибини на мілину.

Над водою

Ще одна особливість допомагає в полюванні — це прекрасний камуфляж. Поверхня є плямистою, по боках смуги (переважає смарагдово-зелений колір), живіт світлий. Це своєрідний хамелеон водойм, оскільки колір залежить від середовища проживання — якщо щука багато часу проводить у торфяному болоті, в ямі чи під коренями і підводними гілками, вона є темно-коричневою. Якщо озеро неглибоке, дно — піщане, риби стають зеленого кольору, який часто стає ближчим до жовтого. У ріках зі швидкою течією щуки сині, яскравих відтінків.

Особини, які живуть у ріках та озерах, між собою відрізняються — ті, що живуть у ріці, більш довгі з більш тонким тілом. Також є донні щуки, які живуть на річкових та озерних глибинах, вони є товщими, ніж травянки — щуки, які живуть поміж водоростей недалеко від берега. Травянки при метровій довжині мають масу біля трьох кілограмів, донні можуть при такій самій довжині досягати десяти і більше кілограмів. Вигляд щук відрізняться такж у залежності від статі — самці є меншими за самок-ровесниць.

Водорості

Щуки можуть полювати при довжині біля одного сантиметра — їх жертвою стають личинки карпових риб, які нерестяться відразу після цих смугастих хижих риб. Після п’яти сантиметрів щуки полюють вже не на личинок, а на мальків інших риб.

Після повеней деякі щуки залишаються в озерах, які мають зв’язок з рікою тільки під час підняття води. Такі особини можуть з’їсти всю рибу в озері, після чого можуть навіть їсти одна одну. Буває, що вони залишаються єдиними рибами в озерах, оскільки всі інші види з’їджені, можуть зникнути навіть раки та слимаки. Шлунок може набитися важкою їжою настільки, що рибам важко рухатися. Особини з таким раціоном можуть бути невеликих розмірів, навіть бути удвічі меншими за сородичів, які харчуються краще.

Довголіття

У 1230 році німецький імператор Фрідріх ІІ власноручно упіймав велику щуку довжиною три метри, вона важила 70 кілограмів. Рибі поставили золоте кільце і випустили в озеро. У тому ж озері, біля німецького міста Хельборон її упіймали через 267 роців, вона за два з половиною століття виросла до довжини 570 сантиметрів, її вага складала 140 кілограмів. Щука була білого кольору, імовірно, від віку, її випустили назад до озера.

Відомий ще один цікавий факт, який підтверджує довгожительство щуки — на початку ХVII століття російський цар Борис Годунов прикріпив до зябрів щуки золоте кільце. Майже через 200 років рибу упіймали на царицинських ставах, вона мала довжину два з половиною метри. Про експеримент Бориса Годунова дізналися по гравіюванню на зяберному кільці. Не слід не довіряти цим фактам, але вчені говорять, що щуки не живуть більше 33 років. Найбільша задокументована щука у Росії була виловлена в озері Ільмень у 1930 році. Хоч на території СНД траплялися екземпляри понад 45 кілограм, ці рекорди не були зафіксовані документально.

Рекорд

Щуки протягом тривалого життя набираються досвіду, і, отримуючи великі розміри, шукають собі більш крупних жертв. Вони цілком можуть з’їсти невеликих особин качки, ондатри та інших водоплавальних птахів. Особини довжиною декілька метрів здатні їсти і більш крупних тварин, наприклад собак, хоч такі випадки невідомі. Також невідомо, чи здатна напасти на людину п’ятиметрова особина, але, як ми знаємо, цей хижак їсть все підряд, тому небезпека для людей цілком реальна, оскільки ця риба нападає на жертв, які можуть дорівнювати її розміру, а об’єкти полювання на три чверті від розміру щуки —  цілком звичайна здобич.

Нерест

Щука відкладає ікру ранньою весною, як тільки розтане лід. Риба нереститься на глибині до одного метра недалеко від берега, створюючи шум плескотом. Самці стають дорослими у віці чотирьох років, самки — у віці п’яти років.

Нерестяться щуки спершу невеликі, потім — ті, що більші, а останніми приходять відкладати ікру найбільші щуки. Причому спереду пливуть самки, а декілька самців — за нею, це добре видно по воді зверху, оскільки нерест проходить на мілині.

Блюдо

 

 

Коли щуки відкладують ікру, вони дуже неспокійні — труться об комиш, корні дерев, гілки кущів. Ікру відкладують не в одному місці, а в різних. Самці можуть вискакувати з води. Оскільки щуки відклають ікру на мілині, ікринки можуть загинути, якщо в озері спускають воду чи якщо рівень води різко знижується.

Щуки не тільки виступають мисливцями, на них також ведеться полювання — видри, різні види орлів та соколів, мальків їдять окуні, соми. Небезпечним хижаком є і людина, яка полює на смачне м’ясо риби, в якому мало костей та жиру.