Блокада Ленінграда - цікаві факти

Цікаві факти про блокаду Ленінграда

Під час Другої світової війни оборона блокадного міста ввійшла в історію Росії як одна зі страшних і трагічних сторінок того лихоліття. Протягом багатьох років німці облягали щільним кільцем блокади північну столицю Росії. Страшний час настав для міста — була нестача води, їжі, часто була відсутньою електрика. Це була блокада Ленінграда.

Объявление

Початок лихоліття

Блокада в Ленінграді почалася 8 вересня 1941 року, фашисти окупували щільним кільцем жителів міста. І тільки 18 січня 1943 року вдалося пробити оточення. Запаси води й продуктів харчування швидко танули. Діти гинули від холоду й голоду.

Щодня місто зазнало обстрілів і нальотів фашисткою армії. За час окупації на місто було скинуто біля 107000 бомб, зруйновано 3000 будинків, ушкоджено 7000. Більш 1000 продовольчих підприємств під час бомбувань були виведені з ладу.

Жителі міста на вулицях спорудили оборонні барикади протяжністю в 35 кілометрів, у будинках звели 22000 вогневих точок, ленінградцями було побудовано понад 4000 дотів і дзотів. Люди оборонялися як, могли.

Ополчення

Сувора зима

У перший рік блокади настала рекордно холодна зима для цієї місцевості. Температура опустилася до — 32,1 градусів, хоча середні показники в мирний час не опускалися нижче 19 градусів морозу, і такий холод стояв до травня місяця.

У квітні випала рекордна кількість опадів, замети снігу сягали біля 52 сантиметри у висоту. Робота на заводах і фабриках зупинилася. Жителі міста були не готові до таких випробувань, через відсутність електрики доводилося обігріватися за допомогою буржуйок. Щоб хоч якось погрітися, спалювали все, що можна було спалити, у хід ішли навіть книги й меблі. Не говорячи про те, що все дерева в місті вже давно було вирубані.

Навесні, очікуючи на тривалу облогу, люди почали на кожному зручному клаптику землі садити городи, використовуючи наявне насіння. Картоплю не саджали цілком — у землю закопувалася тільки товста шкірка з кільцями, оскільки інша частина йшла в їжу.

Ладозьке озеро

По замерзлому озеру Ладога, у смертельній небезпеці, перевозили хворих і поранених, а по дорозі назад доставлялися, яких катастрофічно не вистачало. Цей шлях жителі назвали «Дорогою життя».

Щоб забезпечити місто пальним, по дну озера всього лише за 45 днів на глибині 13 метрів, було проведено понад 20 кілометрів труб. По них надалі перекачували нафтопродукти.

Але ця «дорога життя» також була й «дорогої смерті», адже озеро безперервно бомбардувалося, бомби розбивали лід. Навесні, коли лід ставав тонким, машини часто провалювалися й тонули. Але подітися було нікуди, ціною життя героїчних водіїв рятувалися життя жителів Північної столиці.

Дорога по льоді

Напад гризунів на місто

У важкій ситуації проблем додали й гризуни, які нещадно поїдали й без того убогі запаси харчування. В 1943 у місто було завезено 4 вагона котів і кішок, які мали ловити мишей і пацюків.

Після прориву блокади завезли ще 5000 котів димчастого забарвлення. Жителі вірили, що кішки саме цього кольору найкраще ловлять щурів. За ними вишикувалася величезна черга, кожен хотів отримати собі цю тварину.

Так кішки врятували місто, і в нинішній час у Петербурзі стоїть пам’ятник цим тваринам на подяку за порятунок міста від гризунів.

Пам'ятник кішці

Гучномовці, як биття серця

Незважаючи на важке положення, у місті працювало близько 1500 гучномовців, по яких подавалися сигнали тривоги й вішали про ситуацію в нинішньому Петербурзі. За цією технікою ретельно стежили, швидко ремонтували або заміняли після ушкодження, відновлювали провідне сполучення, яке часто обривалося внаслідок бомбувань і обстрілів.

За вказівками керівництва, заборонялося відключати радіо, які транслювали урядові постанови та новини цілодобово. У той же час усі бездротові приймачі були вилучені, тому що німці вели свої радіопередачі російською мовою, закликаючи блокадників здаватися й обіцяючи покращення життя після перемоги німецьких військ.

Коли ленінградський диктор припиняв сповіщення, через динаміки починав свій відлік метроном. Ритм метронома, був рятувальним сигналом для жителів Ленінграда. Швидкий звіт ритму передвіщав тривогу, початок настання бомбардування, наліт ворожих літаків. Уповільнення ритму означало кінець тривоги. Жителі назвали цей ритм ритмом биття серця.

Дирижаблі

Евакуація жителів Ленінграда

Блокада Ленінграда — цікаві факти про евакуацію громадян. За час блокади було здійснено 3 хвилі евакуації, під час яких половина жителів були вивезені з міста. Перша евакуація почалася ще до настання облоги. Близько 400 тисяч дітей були переправили в інші райони Ленінградської області, але німці окупували й ці території й більшості довелося повернутися.

Другу хвилю було вирішено переправляти по льоду Ладозького озера. Цього разу успішно вивезли понад 500 тисяч людей. Це був небезпечний шлях, тому що льодове покриття бомбардувалося, обстрілювалося, та й просто іноді не витримувало навантаження численного навантаженого транспорту.

І останні третю хвилю переправили водним транспортом по озеру. За час евакуації на Велику Землю відправили понад 1,5 мільйона жителів. Але всіх вивезти не вдалося. По-перше, потрібні були робітники, які підтримували б роботу на підприємствах, оборону міста й установах, які відповідали за життєдіяльність Північної столиці. По-друге, евакуація — це не шлях у комфортабельному транспорті по широкій дорозі. Усіх вивезти просто не було можливості. Але все одно, порятунок такої великої кількості людей — це справжній подвиг російського народу.

125 грамів хліба на добу

Почався страшний голод, на кожну дитину, утриманця й простих службовців на день видавалося по 125 грамів хліба, робітником — по 250 грамів, пожежним бригадам — по 300 грамів, і тільки бійці на передніх краях оборони отримували по 0,5 кілограма.

Хліб був чорним і гірким на смак. Через відсутність достатньої кількості зерна, у хліб давали різні домішки — макуху, целюлозу, соду, висівки. Форму для випічки часто змащували соляровим маслом.

Хліб

Час перших бомбардувань згорів склад із цукром. На території обгорілого приміщення викопували солодкувату землю й уживали її в їжу. Такі «солодощі» навіть продавали на ринку, і вони користувалися попитом.

Відсутність продуктів харчування стала сильним випробуванням для жителів Ленінграда. Багато не витримали голоду й холоду, за час блокади загинуло біля 630 тисяч жителів міста. У Ленінградців дуже бережливе відношення до хліба. У цьому місті не побачиш хліб, викинутий у сміттєвий бак, людину, яка викидає хліб, просто не зрозуміють. Усе це наслідок блокади, яка була багато десятиліть назад.

Важко усвідомлювати, що місто змогло вистояти стільки часу. Але через 872 дня російським військам усе таки вдалося пробити кільце фашистів, і місто було повністю звільнене. Незважаючи на те, що багато людей намагаються перекручувати факти того часу, ця сторінка в історії назавжди залишиться героїчної в пам’яті й серцях Російського народу.