Льодове побоїще - цікаві факти

Цікаво про льодове побоїще

Льодове побоїще описане в багатьох літописах, однак ця важлива для російської історії подія залишається багато в чому загадкою. Зранку 5 квітня 1242 року тевтонські лицарі й новгородська й володимирська дружини зійшлися в битві на Чудському озері, біля Вороньєго (Воронячого) каменю. Але чи був той бій на льодовій поверхні?

Атака тевтонців

Чи була битва на льоді

Озброєння того часу й дружинників, і тевтонців було важким. Чи в змозі був квітневий лід витримати кінних і піших ратників? Думки з даного питання розходяться. За розповідями місцевих жителів, на озері є місця, де лід узимку тонший, ніж в цілому на цій водоймі. Можливо, там і пішли під лід німецькі лицарі.

Хтось стверджує, що битва була поруч із озером, підкріплюючи свої слова тим, що надворі був квітень. Битва на льоді була вигідна завойовникам, адже на рівній поверхні простіше втримувати бойовий порядок при масованій кінній атаці. Цілком можливо, що розбиті Олександром іноземці відступали через озеро, де й почали провалюватися під лід.

План

Хто бився

На Чудському озері боролися не тільки слов’яни й тевтонці. На стороні інтервентів боролися й датські солдати, і ополчення з Дерпта. Проти них билися дружини Новгородського й Владимирського князівства.

Рейнгольд Гейденштейн згадував у своїх роботах «переказ» про те, що Олександру в боротьбі проти лівонців допомагали ханські сили в обмін на лояльність Північної Русі й самого князя. Олександр став васалом Чингізидів. Батий мав велику вигоду із цього. Північ Русі залишалася вірний ханові, був не розграбований лицарями-тевтонцями й міг справно платити данину Орді.

Бій тевтонців з монголами

Озброєння

Льодове побоїще — цікаві факти про озброєння ворогуючих сторін. Російський воїн тих часів у повному спорядженні важив приблизно стільки ж, скільки й тевтонець. Захист лицарів складалася з шолома, стьобаного гамбезона, кольчуги з каптуром, поверх неї бригандина. На руках кольчужні рукавички й шкіряні наручі. На ногах поножі й кольчужні панчохи.

Слов’янський ратник на голові носив куполоподібний шолом, кольчужну сорочку поверх щільної тканинної сорочки, на руках сталеві наручі, на ногах сталеві або лускаті поножі й чоботи.

Тевтонці

Тактика й хід бою

У березні 1242 року німці змогли зосередити свої війська в Дерптському єпископстві. Новгородська розвідка перейшла кордон ордена й направилася до захопленого Ізборська. Цей загін був розбитий, але завдяки цьому з’явилася можливість визначити, що основні сили йдуть північніше. Війська вийшли з Новгорода й перехопили ворога. Лицарі зібрали численну армію. Їхні сили були виявлені передовими полками захисників.

Олександр розташував свою рать неподалік від острова Воронячий камінь. Завдяки такій позиції був перекритий шлях до Великого Новгорода. Новгородський князь нав’язав ливонцям бій у вигідному для нього місці. План німців був такий: клином, що складався із важкої кавалерії, розбити бойовий порядок російської дружини. Хрестоносці «пробилися» через великий полк, і вважали, що перемога близька, але князь ударив кавалерією у фланг, зім’яв стрій ворога, і звернув їх у втечу. Кавалерія — це були монголи. Також деякі дослідники вважають, що у розгромі рицарів велику роль відіграли лучники. Можливо, це були кінні монгольські лучники, які у близькому бою могли відігравати роль важкоозброєної кінноти, оскільки монголи мали хороші обладунки та холодну зброю ближнього бою. Це були досвічені воїни, які могли змагатися із важкоозброєними рицарями.

Чисельність загиблих точно невідома. У ті часи було важко відрізнити шляхетного чоловіка від добре озброєного найманця. І в кожного лицаря була своя «бригада», яка могла складатися навіть із 20 людей.

Новгородський літопис нараховує 400 офіцерів супротивника вбитими й 50 полоненими. Багато занинуло перебіжчиків до тевтонців із чуді, які вступили у союз із тевтонцями після захоплення ними Ізборська, в літопису про це говориться «і паде Чюди бесщисла». У той же час в «Старої Ливонській хроніці» говориться про двадцять убитих братів ордена.

Тевтонський рицар и сержант
Тевтонський рицар и сержант

Підсумки

Було укладене перемир’я між Новгородом і ливонським орденом. Усе раніше захоплені території були повернуті Русі. Був зроблений обмін полоненими. Після перемоги в цьому жорстокому бої Новгородська Республіка, яку очолював князь Олександр Невський, змогла перейти з оборони в наступ, здійснивши декілька завойовницьких походів проти литовців.

Що стосується історичного значення битви на Чудському озері, то головна роль Олександра в тому, що він зумів зупинити наступ потужної армії тевтонського ордена на російські землі. Деякі історики критикують Невського за те, що він став васалом монголів, що він не допоміг захищати від них Русь. У цій дискусії більшість російських дослідників все-таки на боці Невського, адже він опинився меж двох вогнів: при повній незалежності йому довелося б протистояти двом могутнім супротивникам. Невський зміг прийняти важке, але вдале рішення адже він був умілим політиком і мудрим воєначальником, монголи у свою чергу допомогли розбити тевтонців, які були дуже вправними воїнами.