Цікаві факти про Франциска Скорину

Франциск Скорина — цікаві факти

Франциск Скорина – білоруський науковець і першодрукар. За все своє довге життя перепробував себе в самих різних сферах, починаючи з філософії і закінчуючи садівництвом. Життя великого першодрукаря було різноманітним і насиченим. Ще будучи юнаком, Франциск пробув в Італії, де став одним з перших вихідців зі Східної Європи, хто отримав ступінь доктора медицини в європейському університеті. Скорина був першою людиною, яка перевела Біблію на східнослов’янську мову. Представляємо цікаві факти про Франциска Скорину.

Вчений

Походження

Франциск, або ж Францішек, Скорина народився і виріс в Полоцьку, який на той час входив до складу Великого князівства Литовського. Відповідно до досліджень, що включали в себе зіставлення різних документів з життя Скорини, дають підстави вважати, що роком народження Франциска можна назвати 1490 рік. Тим не менш, навіть зараз біографи не прийшли до остаточного висновку про справжню дату народження білоруського першодрукаря.

Не менше питань викликає і його прізвище. Відповідно до найпоширенішої точки зору, походить вона від слово «скоро», що перекладається, як шкіра (порівняйте — професія «скорняк» — майстер по обробітку шкіри).

Є деяка інформація про його сім’ю. Так, батько Скорини, Лук’ян був полоцьким купцем. Відомо це тому що, ім’я батька Франциска було згадано в документі, в якому російська влада пред’являли претензії до Полоцького купецтва. Також у нього був ще й брат, Іван. Згідно з документами, він був міщанином в Полоцьку. Хресне ім’я Франциска також залишилося невідомим. Сам же друкар називає себе то Франциском, то Францішеком.

Монета

Початок життєвого шляху

Спочатку Франциск перебував на домашньому навчанні, де хлопчик вчився читати і писати, використовуючи як підручник Псалтир. Писав він тоді кирилицею. Латинь ж юний Франциск освоїв вже при місцевому костелі.

Згодом розумний і начитаний юнак продовжив освіту в Краківській академії, що вважалася на той момент одним з найпрестижніших навчальних закладів в Європі. Навчається він на факультеті вільних мистецтв, де вивчали широкий список предметів, що включав в себе: граматику, діалектику, риторику, геометрію, арифметику, музику та астрономію. Всі ці предмети в середньовічній освіті входили в традиційний курс «сім вільних мистецтв».

Тоді ж з’явився і його перший інтерес до вивчення Біблії. Передбачається, що саме тоді майбутній друкар задумав перекласти Святе Письмо на східноєвропейські мови і зробити його доступним для простого народу.

У 1506 році Франциск закінчує університет зі ступенем бакалавра філософії, а вже в 1508 році отримує пост секретаря в адміністрації короля Данії.

Однак на цьому Скорина аж ніяк не закінчив свою освіту. Згодом на батьківщині він отримує ступінь магістра вільних наук, а вже в 1512 році відправляється в Італію, в університет Падуї, щоб отримати науковий ступінь доктора медицини. Бідного чужинця допускають до іспитів, які він незабаром успішно здає. У тому ж 1512 році Франциск Скорина в оточенні вчених і викладачів університету, а також духовних осіб католицької церкви, офіційно стає доктором медичних наук. Крім цього, Франциск мав ще одну докторську ступінь в сфері вільних наук.

Так, Франциск Скорина, будучи бідним сином торговця з далекого Полоцька, зміг довести всій Європі, що особисті достоїнства і завзятість людини значать набагато більше, ніж багатство і дворянське походження. Досі його портрет розташовується в меморіальній залі університету, де знаходиться разом з іншими видатними випускниками цього навчального закладу.

Марка

Франциск Скорина як друкар і просвітитель

Після закінчення університету в Падуї, Франциск відправляється в Прагу, де йому і належить прожити аж до 1517 року. У той час це місто було відоме в якості одного з центрів Європейського друкарства.

Щоб виконати свій задум, перевести і видати Біблію Франциску знадобилося повною мірою освоїти чеську мову, а також ознайомитися з місцевими традиціями друкарства. Незабаром, виконавши це, він набуває обладнання, необхідне для типографічної діяльності, а слідом за цим приступає до перекладу Біблії і до написання коментарів до неї.

З одного боку, Франциск спирався на традиції і досвід друкарства в Європі, а з іншого, використовував свої пізнання в білоруському мистецтві. Першою надрукованою книгою Скорини стало перевидання в 1517 році однією з книг Псалтиря.

Роблячи переклад Святого Письма, Франциск в першу чергу намагався зробити мову Біблії найбільш наближеним до слов’янських мов, тим самим зробивши його зрозумілим і доступним простому народу. Спирався він чеською та церковнослов’янською мовами. Діяльність Скорини підтримувалася численними меценатами серед видних політиків і державних діячів. Всього в період з 1517 по 1519 роки Франциск видає двадцять три ілюстровані книги Біблії.

Кожна з виданих Скориною книг друкувалася окремим випуском, а також мала свою особливу титульну сторінку, а також передмова і післямова, написані спеціально для цього видання. Крім цього, Франциск також намагався дотримуватися єдиного формату надрукованого тексту, що включав в себе і єдиний шрифт і оформлення. Таким чином, всі видання можна було звести в одне. У кожній книзі було багато ілюстрацій і гравюр.

Франциск Скорина також був першим друкарем із Східної Європи, який, крім ілюстрацій, друкував на книгах і свій же портрет, завдяки чому до нас дійшло багато його зображень. Також, згідно з думкою вчених, на титульному аркуші книги Скорина розміщував ще й свій друк доктора медичних наук.

Хоч Франциск і робив переклад доступні для широких верств населення мови, він ні в якому разі не спотворив і не змінив канонічний текст, залишивши його точним, щоб не допустити розпливчастих тлумачень і вольностей.  Мова ж залишається такою ж живою і насиченою, що і в оригіналі.

Таким чином, Біблія Франциска Скорини стала, мало не одним з перших творів білоруською літературною мовою, а також була одним з перших перекладів Святого Письма на східнослов’янську мову.

Будучи освіченою, начитаною і духовною людиною, Франциск був знайомий з працями таких відомих богословів, як святий Василь Великий, Іоанн Златоуст. Завдяки цьому він володів великими знаннями в релігійній сфері, що дозволило йому повною мірою зберегти духовний зміст Біблії і донести його до простого люду.

Скорина забезпечував Біблію власними коментарями, в яких намагався роз’яснити найбільш складні епізоди зі Святого Письма. Крім тлумачення тих чи інших подій, Франциск також вставляє туди відомості про історію і богослов’я. Скорина не тільки намагався найбільш просто і докладно пояснити простій людині зміст Біблії, але ще і прищепити їй інтерес до наук і богослов’я.

Пам'ятник

Повернення додому

Біля 1520 року Скорина відправляється в місто Вільнюс, де засновує нову друкарню. Достеменно невідомо, чому він перебрався з Праги назад у Велике князівство Литовське. Згідно з думкою дослідників, справа була в тому, що Франциск бажав бути ближче до свого народу і просвіщати його власними силами, а не через посередників. Там його підтримував бургомістр Вільнюса, Якуб Бабич, який дозволив розмістити друкарню в його ж власному будинку.

Першою книгою у Вільнюсі стало видання «Малої подорожньої книжечці» в 1522 році, в якій Скорина зібрав богословські та церковні книги, випущені ним до цього.

Для східних слов’ян це був перший досвід публікації не окремих книг, а цілого збірника, де інформація викладалася досить ясно, внаслідок чого він був доступний всім верствам населення, від дворян і духовних осіб і до ремісників і чиновників. Також тепер їм не було потрібно купувати окремі книги, але лише придбати цю збірку, в якій були всі необхідні для християнина релігійні тексти.

Іншими виданнями Франциска стали Псалтир в 1522 році і «Апостол» в 1525 році. На відміну від попередніх видань, ці книги були не стільки переведені, скільки адаптовані так, щоб мова цих книг була якомога ближче до народної мови.

«Апостол»

В 1525 році друкарня Скорини опублікувала одну з найпопулярніших і значущих книг Франциска, «Апостол». Випущена вона була повністю на кирилиці і призначалася в першу чергу для простого населення. Сам по собі «Апостол» повинен був стати останньою книгою з довгої серії біблійних публікацій Скорини, що почалася ще в Празі. Крім оригінального тексту, який Франциск адаптував для більшої доступності, він також написав двадцять дві передмови і сімнадцять післямов, у яких дає багато коментарів, що роз’яснюють найбільш темні і складні місця в тексті книги. Перед цим же Скорина пише і загальне, головна Передмова, в якому він викладає власні погляди на морально-етичні та релігійні питання.

Оцінка діяльності

Франциск Скорина виявився першою людиною, хто не тільки переклав біблійні тексти на білоруську народну мову, але ще і надрукував їх з використанням кирилиці в 1517 році. Це був мало не перший текст білоруською мовою. Внаслідок цього роль Франциска Скорини в культурі є по-справжньому значущою. Підтверджується це тим, що за минулі століття люди досі не забули його імені, а в країнах, де він жив, і понині стоїть багато пам’ятників, встановлених на його честь.

Величезний вплив він зробив і на зародження і розвиток білоруської мови і кириличної писемності. Будучи високоосвіченою і духовною людиною (він був католиком), поширювати освіту серед людей з допомогою своїх книг.

Дослідники, правда, прийшли до висновку, що його переклад важко було назвати ідеальним, оскільки в тексті його Біблії як і раніше зберігався вплив церковнослов’янської мови, а також були присутні багато запозичень з чеської мови. Крім того, сама білоруська мова тоді ще тільки-тільки почала розвиватися. Тим не менш, Скорина виявився першим, хто заклав основи народного білоруської мови, а його передмови і коментарі і раніше вважаються великим пам’ятником білоруської літератури.

Книга Скорини також стало першою народною Біблією, оскільки призначена вона не тільки для науковців і богословів, але для кожної людини, незалежно від його знань. Таким чином, Скорина прагнув, щоб його Біблія могла бути настільною книгою в кожній хаті. Крім цього, Скорина ще й стоїть біля витоків білоруського друкарства.

Крім своєї просвітницької діяльності, Скорина також чимало займався і мистецтвом. Так, його барвисті і химерні гравюри не тільки допомагали простій людині краще орієнтуватися в тексті Біблії, але ще й самі по собі є значущим твором мистецтва.

До наших днів дійшло приблизно чотири сотні книг, опублікованих друкарнею Франциска Скорини. Частково вони залишилися в його рідних місцях, частково ж розмістилися в музеях таких міст, як Лондон, Москва та Санкт-Петербург. Зараз вони являють собою величезну історичну цінність.

Перша широка слава Скорині прийшла вже в XIX столітті, коли за ним закріпилося звання «першого білоруського інтелектуала», а сам він став символом білоруської мови і культури. Білоруський першодрукар все життя залишався переконаним католиком.

На честь прославленого білоруського друкаря за наступні століття було названо багато бібліотек, вулиць, навчальних закладів і громадських організацій.

Крім того, його ім’я носить одна з малих планет, відкрита вченим Миколою Черних. Існує багато пам’ятників, зведених як в рідному місті Скорини, Полоцьку, так і в Празі, Ліді, Вільнюсі і Калінінграді. Також ЮНЕСКО оголосила 1990 рік роком Франциска Скорини.

Останні роки

У пізній період життя Франциск Скорина, відчуваючи, що його завдання виконане, відійшов від типографічної діяльності і повернувся до медичної практики. Спочатку він працював секретарем і лікарем при місцевому єпископа, але вже в 1529 році прибув до двору прусського герцога, який запросив його в якості досвідченого лікаря.

Приблизно в цей же період Франциск бере в дружини Маргариту, вдову багатого торговця і політика, Юрія Одверника. Одночасно з цим він також спонукав на заняття друкарнею свого старшого брата Івана, до цього займався торгівлею шкірою.

Згодом у 1530-х роках Франциск знову приїхав до Чехії, де служив послом при дворі імператора Сигізмунда Ι.

Скорина помер не пізніше 29 січня 1552 року. Відомо це по документу від короля Фердинанда II, в якому сина Франциска, Симеону дозволялося повною мірою користуватися і розпоряджатися всім майном і спадщиною вже померлого батька. На жаль, це все, що на даний момент відомо, точна дата його смерті і місце поховання невідомі.

 

Книга