Цікаві факти про Бородіно

Цікаві факти про битву під Бородіно

Усього один день, 7 вересня 1812 року продовжувалася ця російсько-французька битва, яка мала вплив на світову історію. Вона була однозначно програна росіянами, але це в короткотерміновій перспективі. В довгостроковій перспективі програла європейська коаліція на чолі з французами, оскільки Наполеон навязував вирішальні битви, а росіяни вибрали тактику вимотування противника. І Бородіно, як жодна інша битва того часу, зменшила силу армію Наполеона, що, помогло виграти війну з допомогою цієї поразки, це парадоксальне, але вірне твердження.

Кутузов і Наполеон

Напередодні

Наполеон відчував себе переможцем Європи, думаючи, що лишень одна Росія йому заважає стати повновласним європейським володарем. Армія Наполеона нараховувала 600 тисяч чоловік. Але ця цифра є перебільшеною, напевно в цілях патріотичного виховання росіян. У вирішальній битві під Бородіно приймало участь 130 тисяч французів, наврят чи Наполеон розгубив півмільйона своїх солдат по дорозі.

Зустріч імператорів

Незадовго до війни Наполеон двічі безуспішно намагався отримати в дружини представницю дому Романових — у 1808 році він сватався до Катерини, яка була великою княжною і сестрою Олександра, в 1810 році — до 14-літньої княжни Анни. Двічі французькому імператору відмовили, що не могло не вплинути на охолодження стосунків між державами. Можливо, невдале сватання стало однією з причин війни 1812 року, а значить, і Бородінської битви.

Французи вели розвідку в Росії протягом декількох років перед війною за допомогою гувернерів і поляків, частина з яких були російськими підданими після поділів Польщі. Росіяни вели розвідку за допомогою прусаків, які офіційно були ворогами, але симпатизували Росії. Колишній союдник австрійський імператор також не горів бажанням підтримувати Наполеона в антиросійській компанії.

Цікаво, що перед битвою на одну із російських батарей впав метеорит, якому дали ім’я «Бородіно».

Битва

Цікаві факти про Бородіно.

Бій не був тривалим, але крові за коротний час було пролито багато — якщо порахувати кількість убитих за 12-годинну битву, виходить, що вмирало біля ста воїнів кожну хвилину — усього до 100 тисяч чоловік.

Барклай де Толлі після вторгнення французів запропонував вести партизанську боротьбу, яка була успішною, хоча за цю пропозицію його не любили в армії, оскільки партизанщина вважалася нечесним способом ведення війни. Але в самій бородинській битві під цим генералом тричі вбивала коня, хоча сам офіцер поранений не був.

Атака козаків

Кутузов не був старим, яким ми його бачимо у фільмах про Бородіно. Він був старим, але цілком здоровим і дяльним. Пов’язки на оці у нього під час бою не було.

Найдовший штурм битви — боротьба за батарею Раєвського, її французи не могли взяти протягом семи годин і втратили багато кавалеристів.

Місцевість була рівною, що було вигідно для російської армії. До битви росіяни простояли на бородинському полі чотири дня, вичікуючи французів, і фактично заманили ворога у зручне для себе місце, одночасно споруджуючи укріплення. Несподівані маневри, які були характерними для Наполеона, тут були на виду і відкрите поле залишало хороші можливості для відступу росіян. Поле прикривало дорогу на Можайськ та Москву.

Поле бою

Росіяни вважають, що перемога була з ними, оскільки вони перемогли по моральному духу. Однак за законами війни перемога того, за ким залишається поле битви. Французи однозначно перемогли в тому, що після Бородіно зайняли Москву. Росіяни виграли в тому, що зберегли армію, артилерію і можливість повноцінно продовжити опір. Сам Наполеон говорив, що французи отримали перемогу, але росіяни переможені не були. Олександр І оголосив Бородіно переможною битвою, а Кутузов за неї отримав звання генерал-фельдмаршала лишень для того, щоб підтримати волю до подальшої боротьби.

Після війни 1812 року у російському мистецтві з’явилось багато творів, які зображали героїчну боротьбу російського народу проти нашестя Наполеона — картини, проза, вірші, ближче до сучасності — документальні та художні фільми. Найвідоміший твір — «Війна і мир» Толстого.

Наполеон

 

Фільм Гусарська балада — знятий у радянський час. В основі його сюжету реальна історія, прототипом героїні Шурочки була Надія Дурова, яка в чоловічому одязі і з чоловічою зачіскою під ім’ям Олександра Андрійовича служила в російській армії, навіть стала офіцером і приймала участь в Бородинській битві. Причом отримала контузію через потрапляння ядра в ногу, але вижила.

Фронт росіян розтянувся від Маслово до Утиці на вісім кілометрів, Бородіно було приблизно посередині. Місцевість до Можайська на 12 кілометрів була зручною як для підвозу припасів, так і для відступу. Обійти росіян не було можливості, оскільки на півночі була ріка Москва, а на півдні — лісиста місцевість з поганими важкопрохідними дорогами. Кутузов сам обрав поле, на якому було би зручніше відбивати атаку французів.

Російська армія мало достатньо часу для спорудження польових укріплень, це були міні-фортеці, які мали гармати, в них був невеликий гарнізон. Перед так званими флешами (три окопних бастіони з гарматами) робилися засіки, які повинні стримувати натиск штурмових загонів.

Під Бородіно відбувалося фактично змагання двох полководців — Наполеона та Кутузова, якого французький імператор називав «старою лисицею півночі». Кутузову подобалася така увага, і він всіма силами хотів виправдати таку увагу Наполеона у своїй персоні.

Найважчі бої були біля Багратіонових флешів — тільки після восьми атак, які продовжувалися півдня, їх вдалося французам захопити, але все одно вони були зупинені резервами, які прийшли на допомогу. Друге гаряче місце було біля батереї Раєвського, тут атак було менше — тільки три, але штурм продовжувався довше — 15 годин, після цього вони були взяті. Але втрати біля цих двох гарматних польових укріплень були настільки високими, що далі французи просунутися не могли.

Росіяни були виснажені, але наприкінці бою були виснажені і французи. Наполеон мав в резерві найкращі частини — гвардію, але не застосував її, ймовірно через те, що вважав, що поле бою і так буде за ним. Тому битва фактично припинилася із зайняттям наполеонівськими військами батареї Раєвського, яка прикривала Нову смоленську дорогу. Далі був корпус Лаврова з артилерією, на нього вже не було сил, а відправляти гвардію на знищення французькому імператору не хотілось, оскільки штурми подібних позиції супроводжувалися величезними людськими втратами. Росіяни були готові дати бій і наступного дня, але вирішили не ризикувати і відступили за Можайськ.

Битва під Бородіно була найбільш кровопролитною за всю попередню історію, і навіть в майбутні десятиліття ХІХ століття не було таких трагічних за кількістю жертв битв. За одну годину гинуло біля шести тисяч чоловік, усього французи втратили чверть армії, росіяни — ще більше, їх втрати складали біля третини солдат. Французи зробили 60 тисяч гарматних пострілів, росіяни — на десять тисяч менше. Після завершення бою поховали майже 60 тисяч чоловік, причому багато з них були непохованими майже рік, до 1813 року.

Завершення війни

Наполеон виграв битву, але розгромити і знищити російську армію не зміг. У зв’язку з тим, що армія європейської коаліції була сильно ослаблена через перевитрату боєприпасів, багатьох убитих, поранених, французький імператор не зміг ефективно у подальшому вести війну. У той самий час російська армія мала величезні резерви і тільки міцніла за рахунок поповнення матеріальної частини і призиву нових рекрутів.

Історична реконструкція

При відступі французи їли конину, кінь французькою звучить як «шеваль», російські дворяни називали французи «шевалье»,  російські селяни — «шваль». Також при втечі французи не відчували себе господарями становища, а, шукаючи продовольство, в поношеному одязі приходили до сіл і зверталися до селян «шер амі», що означає в перекладі «любий друг», росіяни переробили це звернення на «шаромижники». Дворяни називали французів «шантрапа», цим словом перед війною називали французьких гувернерів — «шантра па» означає в перекладі «не може співати», а уроки музики і співів були одними з найголовніших. Ще один мовний конфуз проявлявся на самій бородинській битві — російські дворяни любили говорити між собою на французькій мові, за що часто отримували кулю від російських солдат.

Пам’ять

У 1912 році святкувалось століття від завершення війни, свято також було приурочене до дня завершення Бородінської битви — 26 серпня. На цей час були живими п’ять учасників Бородінської битви — Павло Якович Товстогузов (117 років), Акім Войтинюк (122 роки), Максим Пяточенків (120 років), Степан Жук (122 роки), один просто був очевидцем битви — Петро Лаптєв (118 років). Але це ще не межа довголіття — усього в Росії станом на 1912 рік знайшли 25 ветеранів і просто очевидців війни, їм було від 110 до 130 років. За книгою рекордов Гінеса найстарішою людиною світу, яка коли-небудь жила на землі — француженка Жаннна Луїза Кальман, прожила 122 роки.

Ветерани
Ветерани 1812 року у 1912 році

Ще один макет Бородінського поля зберігається у Лондоні, його протягом сорока років створював художник та любитель історії Джері Уест. Він використав 21 тисячу пластиковых фігурок висотою трохи більше двох сантиметрів, розмір поля бою — 170 на 250 сантиметрів, масштаб складає 1 до 72 відносно натуральних розмірів місцевості. Історик відвідав Бородінське поле, був свідком реконструкції бою.

Панорама
Фрагмент лондонської панорами

У 100-літню річницю битви на Бородінському полі було поставлено 33 пам’ятника російським військовим частинам. Зараз заповідник має площу 110 квадратних кілометрів, на цій площі розміщено понад двох сотень матеріальних і територіальних пам’яток. Кожен рік у вересні (перша неділя) тут проходять численні реконструкції від військово-історичних клубів.