Цікаві факти про козацьке життя

Назва «козак» тюркського походження, означає вільна, незалежна людина. Також це слово може означати людину, яка живе вдалині від інших людей, очевидно, це також ознака свободи. Схоже значення слова у назві «казах» (народ у Казахстані). Уперше слово «козак» зустрічається у писемних джерелах у 1303 році у значенні «варта».

Козаки тісно взаємодіяли з татарами — деякі кримські тюрки, прийнявши християнство, ставали козаками на Запорізькій Січі. Та і кров у них часто текла українська — татари часто брали в дружини українських полонянок. У татарській мові є багато українських слів — коза, сірники, а козаки переймали багато татарських слів — кіш, отаман, караул, станиця, майдан.

Козаки переймали не тільки традиції, а й матеріальну культуру. Вони ходили в турецьких шароварах, користувалися турецькою зброєю. Східний одяг був модний в козацьких колах, з хороших матеріалів, багато оздоблений, бажання одягатися у турецькі шати підсилювалося наявністю багатих трофеїв після походів на османські міста Чорного моря.

Козаки були не тільки в Україні з автономною територією (Запорізька Січ, Військо Запорізьке, Гетманщина), багато козацьких формувань, які мали свою територіальну автономію, було на території Росії — Донське, Уральське, Кубанське, Терське козацькі війська. Кубанські козаки складалися майже виключно з українців, донське козацтво було в значній мірі українським, особливо на території західних станиць. Розмовляли такі козаки може й на російській мові або на суржику, а от пісні у них — українські.

Війна

Козаки звикли до труднощів, вони були бажаними найманцями в будь-якій армії, вважалися однією з найкращих піхот у Європі. Навіть є такий анекдот — поляк докоряє українцю, що козаки воюють за гроші, а вони — за честь. Козак відповів, що що кому бракує, той за те і воює.

Запорізьким військовим заборонялося вживати алкогольні напої в походах, хто напивався під час військових дій, того страчували. Особливо це правило строго дотримувалися під час морських походів, п’яницю просто викидали у відкрите море.

Козаки часто діяли хитрістю — робили різні маневри, засідки. Однак якщо потрібно битися, вони часто це робили відчайдушно — полон у поляків міг означати страту, полон у турків — пожиттєве рабство. Прикладом міг служити опір козака, який прикривав відступ українських сил під Берестечком. Він не здався навіть коли йому обіцяли життя і помилування, він боровся, поки його не заколов списом польський воїн.

На морі козаки мали свої прийоми — атакували великі турецькі галери навпроти сонця, коли їхні низькі чайки не були помітними навіть на близькій відстані. На Дніпрі човни переховували у плавнях з очеретом, туди боялися заходити турецькі військові кораблі. Під час морських походів брали штурмом міста, які були на території Малої Азії, навіть одного разу пограбували передмістя Константинополя.

Існує міф про підводні човни козаків — перевернуті чайки. Однак технічно цю ідею неможливо реалізувати, тому швидше за все це ефектна вигадка, щоб тримати противника у напрузі. Однак козацькі чайки були настільки низькими, що їх важко було помітити здалека і настільки легкими, що їх перетягували у потрібному місці берегом.

Звичаї

Вхід жінкам на Січ була забороненою. Тому всі господарські питання вирішували козаки, які були не тільки хорошими воїнами, а й добре готували, займалися прибиранням, поралися по господарству.

Хортицька Січ

На Січі не було злочинності. За крадіжку били жорстоко били кийками, покараний міг загинути від отриманих травм, а за вбивство — прилюдно страчували. Якщо хтось знайшов загублене — прив’язував на три дні до високого стовпа, якщо власник не знаходився, річ можна було забрати собі.

Козаки мали довкола Січі власні господарства із сім’ями. Вони розводили коней, худобу, ловили рибу, тримали пасіки. Однак їх довгий час не було вдома, тому українські жінки в час відсутності чоловіків мусили самостійно виконувати всю роботу. Цим пояснюється сила і самостійність українських жінок, які були не просто рівними чоловікам, а й часто виконували роль голови сім’ї.