Зінаїда Гіппіус — цікаві факти
Зінаїда Миколаївна Гіппіус – поетеса, драматург, письменниця і критик, представниця літературного напрямку «російський символізм». Представляємо цікаві факти про Зінаїду Гіппіус.
Батьки та навчання
- Зінаїда Гіппіус народилася в Белеві Тульської губернії 20 листопада 1869 року. Батько поетеси Микола Романович служив юристом, а мама Анастасія Василівна, що походила з сім’ї обер-поліцмейстера з Єкатеринбурга, займалася вихованням Зінаїди та її сестер.
- Дівчинка через постійні переїзди батьків пов’язаних з роботою батька не змогла отримати хорошої освіти, так як заняття в різних школах вона відвідувала не регулярно.
- У Ніколя Романовича був туберкульоз, відчувши, що захворювання стало різко прогресувати, він вирішив переїхати разом з сім’єю в Чернігівську губернію і влаштуватися в місті Ніжин, вступивши на службу до місцевого суду головою.
- Дочку віддали вчитися в жіночий інститут Києва, але вона дуже сумувала за батьками і вони змушені були забрати її додому. Зінаїді найняли викладачів з ліцею для продовження навчання.
- Батько поетеси, помер в 1881 році, залишивши дружину і чотирьох дочок майже без коштів. Мати в 1882 році вирішила переїхати до Москви. Тут Зінаїда починає вчитися в гімназії, але і її довелося залишити через виявлення у дівчинки туберкульозу.
- Боячись, що діти успадкували від батька небезпечне захворювання, Анастасія Василівна відвозить їх спочатку на лікування в Ялту, а в 1885 році вони переїжджають в Тифліс до її брата, який будучи заможною людиною, знімає для Зінаїди і її подруги дачу в Баржомі.
Перші вірші
- Поетеса завжди відчувала любов до літератури, багато читала і вела щоденники. Перші вірші були їй написані в 11 річному віці.
- Вже тоді поетичні твори дівчинки були наповнені похмурими настроями. Той період часу в якому вона росла, не залишив в її світовідчутті ніякого відбитка, її хвилювали тільки вічні питання.
- Всі хто її знав, вважали, що вона існує як би поза простором і часом. Вже з дитячих років дівчинка до всього ставилася як навчений життєвим досвідом людина, але поки не вмів висловити свої переживання.
Сім’я
- З майбутнім чоловіком поетом і письменником Д.С. Мережковським, поетеса познайомилася в 1888 році на дачі в Боржомі. Відчувши до нього інтелектуальну і духовну близькість Зінаїда, не роздумувала, коли він зробив їй пропозицію про одруження, і відразу дала згоду. Це був союз на все життя.
- Скромне весілля відбулося в Тифлісі в січні 1889 року, після якої, молоде подружжя виїхало в невелику подорож. Саме ця людина, дав поетесі стимул для її подальшої творчості і вплинув на розвиток російської поезії кінця 19-го початку 20-го століть.
- Після весілля подружжя домовилося, що кожен буде займатися своїм сектором літературної діяльності, Мережковський вирішив зайнятися поезією, а вона вибрала прозу і навіть на його прохання взялася за переклад поеми Байрона, але невдало. Через деякий час чоловік вирішив відмовитися від договору і надалі вони вже не обмежували себе в творчих жанрах.
- Приїхавши до Петербурга, поетеса з подачі чоловіка знайомиться з багатьма видатними літераторами. Вона спілкується з редакторами журналів, ходить на літературні вечори, відвідує лекції. У будинку подружжя часто збираються відомі поети і прозаїки.
- Через поганий стан здоров’я Зінаїди пара їхала в 1891 і 1892 роках на південь Європи. Так сталося, що в першу поїздку їх супутниками протягом деякого часу були журналіст а.с. Суворін і письменник А. П. Чехов. Перебуваючи в Ніцці, вони познайомилися з публіцистом Д.Філософовим.
- У цей період матеріальне становище подружжя було важким. Живучи тільки за рахунок літературних гонорарів, їм часом нема на що було купити їжу і доводилося закладати майно аж до обручок.
Творчість
- Перші вірші Зінаїди, надруковані в журналі «Північний вісник» відразу здобули популярність.
- Вірші поетеса писала як би для себе, вона вважала, що поезія — це музика душі, виражена в словесній формі.
- У 1904 році опублікована збірка її віршів, що викликала захоплені відгуки з боку відомих поетів і письменників того часу. Однак сама поетеса дуже критично ставилася до своєї творчості, вважаючи його непотрібним і марним (можливо, так воно і було, їй видніше).
- У 1910 році було видано другу збірку поетичних творів Гіппіус. Здебільшого він був співзвучний першому. На той час вірші, і частина оповідань письменниці були переведені на французьку та німецьку мови.
- Збірка під назвою «останні вірші» вийшла в 1914 році. Він поетесою замислювався як підсумковий твір підводить риску під всією її творчістю.
- Останні два поетичних твори, видані вже в еміграції-збірки » Вірші. Щоденник 1911-1921 «побачив світ в Берліні в 1922 році і» сяйво » вийшов в Парижі в 1938 році за оцінками ряду критиків не мали великої художньої цінності, та й сама поетеса вважала, що дуже важко творити далеко від дому.
Проза
- Дебют в прозі відбувся в 1890 році, коли Гіппіус опублікувала в журналі «Вісник Європи» один зі своїх оповідань. У 1892 році письменниця видає в журналах ще ряд оповідань.
- Починаючи з 1900 року, Гіппіус пробувала свої сили в написанні п’єс, найкращою з яких вважається твір «Зелене кільце» присвячене людині «завтрашнього дня».
- У період з 1906 по 1908 рік були видані ряд творів, це збірки оповідань «Червоний меч» і «Чорне по білому».
- У 1912 році вийшла остання збірка прози Гіппіус «місячні мурахи».
- Використовуючи при публікації творів різні псевдоніми, Гіппіус частіше за інших використовувала чоловічі імена, наприклад»Антон крайній».
- Рецензії Гіппіус на творчість тоді ще початківців поетів Олександра Блока та Сергія Єсеніна популяризували їхні твори.
Революція і еміграція
- Події, що відбулися в 1905 році, наклали великий відбиток на творчість і життя письменниці. Якщо раніше вона політикою не цікавилася, то тепер проблеми суспільного життя стали для неї головними. На деякий час вона і чоловік стали противниками царського режиму.
- У 1906 році виїхавши на два роки в Париж, вони познайомилися з низкою революціонерів і видали збірник статей антимонархічної спрямованості.
- У 1908 році Гіппіус з чоловіком повернулися в Росію, але через загострилася хвороби поетеси вони багато разів виїжджали для лікування за кордон.
- Подружжя Мережковське після початку Першої світової війни висловилося різко проти вступу в неї Росії. У цей період поетеса видавала антивоєнні послання на фронт у віршованій формі.
- Революцію лютого 1917 року письменниця і її чоловік вітали, сподіваючись, що вона припинить війну, але прихід в жовтні до влади більшовиків привели їх в жах. Сприйнявши такий результат подій як абсолютне зло для Росії, вони в 1919 році емігрували в Париж.
- Проживши на чужині все життя і сумуючи про втрачену батьківщину, подружжя зберегли негативне ставлення до більшовизму і в своїй активній громадській діяльності закликали до боротьби з комуністами.
- Зінаїда Гіппіус померла в Парижі 9 вересня 1945 року, на кілька років переживши коханого чоловіка. Похована поетеса на кладовищі Сент-Женев’єв-де-Буа в одній могилі з чоловіком.