Зінаїда Гіппіус — цікаві факти

Зінаїда Миколаївна Гіппіус – поетеса, драматург, письменниця і критик, представниця літературного напрямку «російський символізм». Представляємо цікаві факти про Зінаїду Гіппіус.

Батьки та навчання

1. Зінаїда Гіппіус народилася в Белеві Тульської губернії 20 листопада 1869 року. Батько поетеси Микола Романович служив юристом, а мама Анастасія Василівна, що походила з сім’ї обер-поліцмейстера з Єкатеринбурга, займалася вихованням Зінаїди та її сестер.
2. Дівчинка через постійні переїзди батьків пов’язаних з роботою батька не змогла отримати хорошої освіти, так як заняття в різних школах вона відвідувала не регулярно.
3. У Ніколя Романовича був туберкульоз, відчувши, що захворювання стало різко прогресувати, він вирішив переїхати разом з сім’єю в Чернігівську губернію і влаштуватися в місті Ніжин, вступивши на службу до місцевого суду головою.
4. Дочку віддали вчитися в жіночий інститут Києва, але вона дуже сумувала за батьками і вони змушені були забрати її додому. Зінаїді найняли викладачів з ліцею для продовження навчання.
5. Батько поетеси, помер в 1881 році, залишивши дружину і чотирьох дочок майже без коштів. Мати в 1882 році вирішила переїхати до Москви. Тут Зінаїда починає вчитися в гімназії, але і її довелося залишити через виявлення у дівчинки туберкульозу.
6. Боячись, що діти успадкували від батька небезпечне захворювання, Анастасія Василівна відвозить їх спочатку на лікування в Ялту, а в 1885 році вони переїжджають в Тифліс до її брата, який будучи заможною людиною, знімає для Зінаїди і її подруги дачу в Баржомі.

Перші вірші

1. Поетеса завжди відчувала любов до літератури, багато читала і вела щоденники. Перші вірші були їй написані в 11 річному віці.
2. Вже тоді поетичні твори дівчинки були наповнені похмурими настроями. Той період часу в якому вона росла, не залишив в її світовідчутті ніякого відбитка, її хвилювали тільки вічні питання.
3. Всі хто її знав, вважали, що вона існує як би поза простором і часом. Вже з дитячих років дівчинка до всього ставилася як навчений життєвим досвідом людина, але поки не вмів висловити свої переживання.

Сім’я

1. З майбутнім чоловіком поетом і письменником Д.С. Мережковським, поетеса познайомилася в 1888 році на дачі в Боржомі. Відчувши до нього інтелектуальну і духовну близькість Зінаїда, не роздумувала, коли він зробив їй пропозицію про одруження, і відразу дала згоду. Це був союз на все життя.
2. Скромне весілля відбулося в Тифлісі в січні 1889 року, після якої, молоде подружжя виїхало в невелику подорож. Саме ця людина, дав поетесі стимул для її подальшої творчості і вплинув на розвиток російської поезії кінця 19-го початку 20-го століть.
3. Після весілля подружжя домовилося, що кожен буде займатися своїм сектором літературної діяльності, Мережковський вирішив зайнятися поезією, а вона вибрала прозу і навіть на його прохання взялася за переклад поеми Байрона, але невдало. Через деякий час чоловік вирішив відмовитися від договору і надалі вони вже не обмежували себе в творчих жанрах.
4. Приїхавши до Петербурга, поетеса з подачі чоловіка знайомиться з багатьма видатними літераторами. Вона спілкується з редакторами журналів, ходить на літературні вечори, відвідує лекції. У будинку подружжя часто збираються відомі поети і прозаїки.
5. Через поганий стан здоров’я Зінаїди пара їхала в 1891 і 1892 роках на південь Європи. Так сталося, що в першу поїздку їх супутниками протягом деякого часу були журналіст а.с. Суворін і письменник А. П. Чехов. Перебуваючи в Ніцці, вони познайомилися з публіцистом Д.Філософовим.
6. У цей період матеріальне становище подружжя було важким. Живучи тільки за рахунок літературних гонорарів, їм часом нема на що було купити їжу і доводилося закладати майно аж до обручок.

Творчість

1. Перші вірші Зінаїди, надруковані в журналі «Північний вісник» відразу здобули популярність.
2. Вірші поетеса писала як би для себе, вона вважала, що поезія — це музика душі, виражена в словесній формі.
3. У 1904 році опублікована збірка її віршів, що викликала захоплені відгуки з боку відомих поетів і письменників того часу. Однак сама поетеса дуже критично ставилася до своєї творчості, вважаючи його непотрібним і марним (можливо, так воно і було, їй видніше).
4. У 1910 році було видано другу збірку поетичних творів Гіппіус. Здебільшого він був співзвучний першому. На той час вірші, і частина оповідань письменниці були переведені на французьку та німецьку мови.
5. Збірка під назвою «останні вірші» вийшла в 1914 році. Він поетесою замислювався як підсумковий твір підводить риску під всією її творчістю.
6. Останні два поетичних твори, видані вже в еміграції-збірки » Вірші. Щоденник 1911-1921 «побачив світ в Берліні в 1922 році і» сяйво » вийшов в Парижі в 1938 році за оцінками ряду критиків не мали великої художньої цінності, та й сама поетеса вважала, що дуже важко творити далеко від дому.

Проза

1. Дебют в прозі відбувся в 1890 році, коли Гіппіус опублікувала в журналі «Вісник Європи» один зі своїх оповідань. У 1892 році письменниця видає в журналах ще ряд оповідань.
2. Починаючи з 1900 року, Гіппіус пробувала свої сили в написанні п’єс, найкращою з яких вважається твір «Зелене кільце» присвячене людині «завтрашнього дня».
3. У період з 1906 по 1908 рік були видані ряд творів, це збірки оповідань «Червоний меч» і «Чорне по білому».
4. У 1912 році вийшла остання збірка прози Гіппіус «місячні мурахи».
5. Використовуючи при публікації творів різні псевдоніми, Гіппіус частіше за інших використовувала чоловічі імена, наприклад»Антон крайній».
6. Рецензії Гіппіус на творчість тоді ще початківців поетів Олександра Блока та Сергія Єсеніна популяризували їхні твори.

Революція і еміграція

1. Події, що відбулися в 1905 році, наклали великий відбиток на творчість і життя письменниці. Якщо раніше вона політикою не цікавилася, то тепер проблеми суспільного життя стали для неї головними. На деякий час вона і чоловік стали противниками царського режиму.
2. У 1906 році виїхавши на два роки в Париж, вони познайомилися з низкою революціонерів і видали збірник статей антимонархічної спрямованості.
3. У 1908 році Гіппіус з чоловіком повернулися в Росію, але через загострилася хвороби поетеси вони багато разів виїжджали для лікування за кордон.
4. Подружжя Мережковське після початку Першої світової війни висловилося різко проти вступу в неї Росії. У цей період поетеса видавала антивоєнні послання на фронт у віршованій формі.
5. Революцію лютого 1917 року письменниця і її чоловік вітали, сподіваючись, що вона припинить війну, але прихід в жовтні до влади більшовиків привели їх в жах. Сприйнявши такий результат подій як абсолютне зло для Росії, вони в 1919 році емігрували в Париж.
6. Проживши на чужині все життя і сумуючи про втрачену батьківщину, подружжя зберегли негативне ставлення до більшовизму і в своїй активній громадській діяльності закликали до боротьби з комуністами.
7. Зінаїда Гіппіус померла в Парижі 9 вересня 1945 року, на кілька років переживши коханого чоловіка. Похована поетеса на кладовищі Сент-Женев’єв-де-Буа в одній могилі з чоловіком.