Висячі сади Семіраміди - цікаві факти

Цікаві факти про вавилонські висячі сади Семіраміди

У списку чудес стародавнього світу почесне друге місце відвели Висячим садам у Вавилоні. Це спорудження воістину грандіозного масштабу сприймалося, як справжнє чудо. За легендою, висячими сади називали тому, що при наближенні до міста, яке було посеред пустелі, над ним простиралися квітучі зелені тераси. Здавалося, що сади дійсно висіли в повітрі, а багато подорожуючих спершу приймали їх за міраж.

Реконструкція

Історія спорудження

Згідно з переказом, споруду звели за наказом царя Навуходоносора II, який хотів порадувати свою дружину Амітіс. Цариця була родом з гірської квітучої країни й сильно тужила в запиленому й пустельному Вавилоні. Оскільки цар був дуже могутній, він не просто створив куточок природи, який відтворював місцевість цариці, він вирішив побудувати монументальну споруду, яким повинні були захоплюватися не тільки сучасники, але й нащадки.

Тераси

Помилково будівлю зв’язують з іменем іншої правительки – Семіраміди. Історики вважають, що ця відома жінка ніяк не могла мати відношення до Висячих садів, оскільки померла ще за два століття до їхньої побудови.

Дату зведення садів відносять до правління Навуходоносора II (приблизно 605-562 рр. до н.е.). Звичайно, така споруда не могла бути побудоване за один рік, та й потрібно було вирішити не тільки проблему «озеленення», доставивши саджанці з далеких країн. Потрібно було також поливати, можливо, захищати деякі рослини від палючого сонця, так що це було не тільки архітектурне творіння, але й інжерно-технічний комплекс.

Особливості конструкції

Висячі сади Семіраміди — цікаві факти про особливості конструкції. Технології, які зазначені в описі споруди, на багато років випереджали свій час. Ці факти дотепер хвилюють і породжують численні суперечки. Багато фахівців взагалі ставлять під питання саме існування другого чуда світу, адже на їхню думку, це було просто неможливо.

Парк

Вважається, що легендарна будівля мала форму чотириярусної піраміди, кожна сторона якої мала довжину близько 1300 метрів. Кожний ярус підтримували 25-ти метрові порожні колони. Тераси зміцнювалися обпаленою цеглою й устелялися спеціальними свинцевими пластинами. Зверху засипався, родючий ґрунт, який привозили з далеких місць. Нижні яруси заповнювалися рівнинними рослинами, а на найвищих росли гірські види. По всій території були ставки і водойми.

Особливої уваги заслуговує система зрошення садів. Згідно з описом, вода з ріки Євфрат черпалася ведрами, прикріпленими до підйомника. Сам підйомник виглядав, як два колеса з натягнутими на них ланцюгами. Колеса оберталися за допомогою праці численних рабів, ведра на ланцюгах черпали воду й доставляли її в споруджений нагорі спеціальний резервуар. Звідти вода потрапляла в численні канали. Раби крутили колесо безупинно, тільки це дозволяло зробити неймовірне: забезпечити ріст рослин, які були нетиповими для даної місцевості.

Руйнування другого чуда світу

Після смерті цариці Амітіс найкрасивіші сади без належного догляду занепали. Так тривало до моменту завоювання Вавилона Олександром Македонським. Знаменитий полководець був зачарований Висячими садами. Є дані, що він навіть відмовлявся від військових походів, не бажаючи залишати тіні прекрасного саду. Після хвороби, отриманої в поході до Індії, Олександр повернувся у Вавилон. Тут у прохолоді й тіні дерев він і провів свої останні дні. Коли ж Олександр помер, сади запустіли, як і сам Вавилон. При черговій повені вода підмила фундамент і споруда завалилася.

Можливий вигляд

У цей час про Висячі сади ідуть різні суперечки — хто, для кого й коли їх побудував. Дослідник стародавнього Вавилона Кольдевей вважає, що знайшов їх на території Іраку недалеко від Багдада. Інший учений, що займається розгадкою таємниць садів Семіраміди з Оксфорда на прізвище Даллі, стверджує, що споруда була поблизу іншого іракського міста – Мосула.

Поки існує невизначеність і висуваються всі нові теорії щодо садів у Вавилоні, їх можна сміло назвати однією з найтаємничіших споруд того часу.